Олег КРАСНОПЕРОВ: «В Металлисте непростой период»

— Йожефа Сабо казав, що проблеми харків’ян від того, що Ігор Рахаєв не конт­ролює команду, між ним та гравцями зник контакт, відтак вона просто розвалилася?
— (Після паузи). По-перше, не в тому справа, не там корінь проблем. По-друге, не вважаю, що ми розвалилися. Якщо суто по грі — у нас немає надійності в обороні та великі проблеми з нападом, мало забиваємо. Якщо більш загально — моя команда перебуває у психологічній ямі через те, що вже давно не вигравали. Втратили психологічну впевненість — ось у чім річ. І ніякого розвалу, повторюю, немає. Ми сьогодні просто не в тих кондиціях, як колись, значною мірою, втратили віру в себе. Через те й настрою немає… І всередині команди нормальна атмосфера, жодних конфліктів, а проблем із Рахаєвим немає й близько. Образно кажучи, мусимо якось перелаштуватися, тоді все й налагодиться.

— Гадаю, перелаштуватися можете вже незабаром, просто вигравши в «Говерли».
— Я переконаний: усе, що нам сьогодні треба, — виграти три-чотири зустрічі поспіль, після чого про нинішні проблеми згадуватимемо, як про неприємний сон. Хочемо, аби матч із ужгородцями став першим кроком до видужання.

— Знаєте, пішли погані чутки, що незабаром у Харкові з’явиться новий тренер — якийсь росіянин, сьогодні безробітний.
— У нас — класний наставник, жодних передумов для таких важливих змін я не бачу. Просто маємо непростий період, який, тим не менше, обов’язково завершиться.

— Олеже, умоглядне запитання… Цього сезону, внаслідок українсько-російської війни, від нас повтікало багато легіонерів. Більшість фахівців бачить у цьому позитив: мовляв, заграло багато наших хлопців. Але виступ «Металіста» в Лізі Європі доводить, що без варягів неможливо успішно виступати на континенті.
— Складно відповісти. Глобальна тема… Я вважаю так: легіонери — потрібне явище для вітчизняного футболу, без якого, об’єктивно кажучи, не обійтися. Проте виступаю за «класичний» принцип: іноземець повинен бути на голову сильніший за нашого виконавця, не варто купувати людину з-за кордону «для галочки». Так, іще недавно, навесні, у нас були класні хлопці, сильні легіонери, тепер їх немає, нам без них складно. Інколи — дуже складно, реально бракує їх. Але треба якось із цього виходити, наразі маємо саме таку ситуацію.

— Особливо критичною є відсутність Хав’єра. До слова, як він? А то вже ширяться чутки, що бразилець утік…
— (Здивовано). Та ні, він був на батьківщині, а вже завтра має прилітати до Харкова… Може, навіть, уже в Україні. У нього було ушкодження, він лікувався. Сподіваюся, вже найближчим часом відновиться й допоможе нам, бо без нього справді непросто.

— З іншого боку, ви, судячи з усього, надовго втратили іншого іноземця — Айїлу Юссуфа.
— Справді, він лишився в Києві, перебуває в лікарні. Я не знаю достеменно, але, здається, ми нескоро побачимо його на полі.

— Трохи про приємне: ви знаєте, що Олександр Горяїнов зіграв уже 498 офіційних матчів за «Металіст»? Невдовзі буде мегаювілей… Тим паче, нині ваш кіпер переживає якусь десяту молодість.
— Сашко насправді хороший голкіпер, справжній професіонал, а головне — дуже хороша людина. Він два десятиліття у футболі, в нього багато чого можна повчитися. Бажаю йому, аби він не тільки 500-й поєдинок провів, а й досяг іще більшого показника. Сьогодні він реально половина команди для Харкова.

— Про «Говерлу»: минулого туру в УПЛ, правда, без семи гравців основи, ужгородці видали просто-таки жалюгідний матч проти «Динамо». Із вами ця сімка вийде на поле. Тож як би ви охарактеризували наступного опонента.
— Для нас головне — виграти й пройти далі. А щодо підопічних В’ячеслава Грозного… Гра на гру не випадає, провали з усіма трап­ляються. Тим більше, на нас вони, впевнений, чудово налаштуються — «Металіст» є сильним подразником для всіх команд України… Поки ми їх не розбирали, бо сьогодні маємо вихідний. Завтра зберемося, почнемо підготовку до зустрічі. Мусимо вигравати.

УФ