ФК Рух: всеукраїнський тріумф з другої спроби

Винниківчани написали чергову сторінку у своїй історії, забравши приставку віце-чемпіони України. У фіналі турніру, що відбувся у Вінниці, команда Романа Гданського здобула важку перемогу над командою АФ «П’ятихаська» з Володимирівки, що в Кіровоградській області – 1:0.

За усю історію львівського футболу жодна з команд, яка не виступає у професійній лізі, не ставала чемпіоном України серед аматорів. Минулого року найкраща команда обласної Прем’єр-ліги «Рух» стала срібним призером, програвши у серії післяматчевих пенальті команді ОДЕК з Оржева, що у Рівненській області.

Якщо відверто, то з того матчу пройшло уже чимало часу і навряд чи хтось з футболістів та керівництва буде його згадувати. Після цього фіналу «Рух» не один раз брав реванш у суперника і неодноразово доводив випадковість цієї поразки. Якщо б у суперники «Руху» у фіналі аматорського чемпіонату знову дістався б ОДЕК, перемога, мабуть, не була б уже такою солодкою…

Фінал цьогорічного чемпіонату України серед аматорів відбувався у Вінниці. Нейтральне поле між Винниками та Володимирівкою не стало на заваді обом командам привезти чимало вболівальників. Відтак, жодна з команд на центральному міському стадіону Вінниці не залишилася без підтримки.

Хоч і поєдинок мав статус аматорських команд, однак з впевненістю на сто відсотків можна написати, що зустрілися дві професійні команди, які через ті чи інші причини наразі не грають на професійному рівні українського футболу. Неодноразово вболівальники на трибунах говорили, що і «Рух» і АФ «П’ятихаська» могли спробувати свої сили у першій лізі чемпіонату України. І з ними не погодитися складно: слово «аматорський» у цьому матчі та фінальному груповому турнірі було явно зайвим – чимало професійних гравців в теперішній непростий час здобувають перемоги для команд, які мають статус аматорських.

Старт поєдинку дав зрозуміти наступне: фінал у Вінниці буде справжнім фіналом, де видовищного та багатого на голи футболу вболівальникам очікувати не доведеться. Підопічні Романа Гданського та Руслана Переверзія вели здебільшого гру за центр поля. Хоч і м’яч більше тримався у суперника «рухівців», комбінаційна гра з серйозними атаками не вдавалася жодній з команд. АФ «П’ятихаська» не давала «Руху» зіграти у свій комбінаційний футбол. Більше того, винниківчани самі помилялися у доволі простих ситуаціях і ніяк не могли уникнути стартового хвилювання. Як це не дивно, але перший гольовий момент «Руху» у матчі завершився результативно. Мабуть, в той час коли гості очікували активну гру «Руху» на флангах, команда Романа Гданського прорвала захист суперника по центрі. Деревльов вивів Шептицького сам на сам з воротарем суперника, де Олег з гострого кута по-більярдному влучив у самісінький кут воріт.

Важливість забитого гола у такому матчі переоцінити складно. Нападник Олег Шептицький разом зі своєю командою зробив серйозний крок до омріяного трофею. До завершення тайму гравці «П’ятихаськи» грали здебільшого «першим» номером, однак створити щось серйозне біля воріт Юрія Шевчука їм не вдалося. Запам’яталися кіровоградці лише кількома неточними штрафними.

У другому таймі малюнок гри не змінився. Кіровоградці будь-що намагалися вирівняти статус-кво у рахунку, а львів’яни - подвоїти рахунок. На початку тайму перспективні моменти мали Деревльов та Макар. Перший пробив дещо неточно, а другий невдало пробив тоді, коли перспективнішим продовженням атаки була б гостра передача на фланг.

Головний тренер «П’ятихаськи» Руслан Переверзій, аби зберегти запропонований темп, почав освіжати гру своє команди, випускаючи нових гравців. Такий крок від наставника кіровоградців себе оправдав: гравці, що виходили на заміну у другому таймі, непогано вписалися в гру.

Якщо відверто, то футболісти «П’ятихаськи» потужно заграли в останні п’ятнадцять хвилин поєдинку. Львів’янам по-справжньому довелося терпіти – номінальні господарі були активними при стандартних положеннях та при позиційних атаках. Шанс зрівняти рахунок у кіровоградців був, і що найцікавіше не один. В одному епізоді нападник господарів не влучив у ворота з хорошої позиції, а в іншому – суперсейв зробив Шевчук, коли його майже впритул розстрілювали ударом головою.

В компенсований арбітром час винниківчани уже могли ховати суперника, проте ні Баглай, ні Макар зі своїх моментів максимум не витиснули.

Фінальний свисток арбітра Сергій Бойка зафіксував історичну перемогу винниківського «Руху». З другої спроби винниківчани таки виграли чемпіонат України серед аматорів. Красень кубок у клубному музеї, мабуть, буде одним з найбільших. У цьому сезоні він уже другий – «Рух» наприкінці вересня виграв Кубок області, а тепер чемпіонат України. На черзі у планах усіх представників клубу нове завдання – третє поспіль чемпіонство у Прем’єр-лізі Львівщини.

«Мріяв прославити Винники, – каже після гри президент «Руху» Григорій Козловський. – Не дивлячись на те, що у цьому краї було чимало видатних футболістів, тренерів та арбітрів, команда ніколи не ставала чемпіоном України. Згоден з Мироном Маркевичем, який сказав, що ми написали ще одну футбольну сторінку для маленького міста з великим футбольним серцем.

Фінал гри пройшов класично. Зазвичай у таких іграх видовищності і голів багато не буває. Перед ним неодноразово дивилися відео як грає ця команда і зробили висновок, що суперника потрібно здивувати не грою на флангах, а постаратися пройти оборону по центру. Так сталося, що з цієї зони ми і забили єдиний гол у матчі, який вирішив усе.

Дуже добре, що цього року ми відмовилися від участі у Кубку України серед аматорів. Ситуація могла б повторитися як минулого року, коли погналися за кількома «зайцями» одразу, а головний від нас втік» (сміється).

Фінал чемпіонату України з футболу серед аматорів

АФ «П’ятихаська» (Володимирівка, Кіровоградська обл.) – «Рух» (Винники, Львівська обл..) – 0:1 (0:1)

АФ «П’ятихаська»: Бобров, Пащенко, Сафонов, Мамонов, Бриль, Коляда, Батраченко, Ніколайчук, Скоцький, Білоусов, Фальковський

«Рух»: Шевчук, Романюк, Гурський, Іванський, Дикий, Костик, Кікоть, Деревльов (Сергєєв, Бойко), Макар, Козловський, (Баглай), Шептицький О.

Гол: Шептицький О, 19

Богдан ПАСТЕРНАК, «Вголос»