Сергей ЕСИН: «Не все готовы выполнять поставленные задачи»

— Сергію Олександровичу, всі мої колеги (навіть «далекі» від першої ліги) дивуються, як «Геліос» міг програти динамівцям (0:4). Як поясните такий сенсаційний результат?

— Це складно пояснити… Скоріше за все, справа в недооцінці суперника. Упродовж тижневого циклу підготовки не було жодних негараздів, готувались, як до звичайного матчу. Ймовірно, що хлопці десь не повністю відновилися функціонально після «Зірки» (1:0). Хоча не думаю, що у цьому головна проблема… Наголошу, що поєдинок був складний емоційно: напруга була від першої до останньої хвилини. Із іншого боку: можливо, після перемоги над кіровоградцями підопічні подумали, що зустріч із «Динамо-2», котре посідало на той момент 13 місце, — легка прогулянка. Повторю, що зараз складно про щось говорити. Визнаю одне — програли заслужено, за всіма параметрами. Хоча згадаю перші голи динамівців: забивалися такі м’ячі, котрі рідко побачиш у футболі. Поталанило їм у цьому плані, проте щастить завжди сильнішим. Хто більше хотів, той і виграв. Було тяжко щось змінити по перерві, коли на табло горів невтішний рахунок — 0:2. Зрештою, дав можливість хлопцям, які мало грають, вийти на поле, проявити себе. Утім — на жаль.

 

— Що відбувається в роздягальні після того, як третя команда чемпіонату програє 13-ій із розгромним рахунком?

— Та не подумайте, жодних «розборів польоту» чи розмов на підвищених тонах не було. Єдине — всім було незручно та неприємно. Можна сказати, були у шоковому стані, усвідомивши, як склалася гра. Найперше, хочеться вибачитися перед уболівальниками за такий провал. Отож, у роздягальні нічого особливого не відбувалося: мовчання, тиша, як на цвинтарі… Зараз гравцям дали вихідний, щоби вони проаналізували все. Сподіваємося, що вони повернуться з новими силами. Попереду ще чимало двобоїв, у яких намагатимемося реабілітуватися. Повірте, на цьому життя не завершується. Поразки та невдачі бувають, головне — пережити їх та йти далі. Якщо ні, то займатимемося непотрібними речами, як «копирсатися» у собі чи «гризтись».

 

— Завершуючи неприємну тему, згадаю, що тогоріч «сонячні» теж неочікувано поступились у столиці, правда, з іншим рахунком — 0:3…

— Так, погоджуюся, можна говорити, що кияни справді для нас — незручний суперник. Відтак випливає, що ми не зробили певних висновків із минулого. Хоча, згадайте, торік у «Динамо-2» грала практично інша команда: здається, лише по два воротарі та польових виконавці залишилося. Попереджав підопічних, розповідав, як раніше харків’яни зіграли в гостях у «синьо-білих», адже до того вони виступали за інші клуби, з якими перемагали в Києві. Вочевидь, припустили, що безпроблемно розберуться з юним опонентом… Власне, футбол тим і цікавий, коли колективи з нижньої частини турнірної таблиці налаштовуються по-особливому на лідерів і, зрештою, беруть над ними гору. Самовіддача, бажання, єдиноборства — ці компоненти гри суперника були на рівень вищими, ніж у нас. Відтак кияни заслужено перемогли. Уважаю, що вони — молодці. Дай, Боже, аби вони так і далі грали, фахово зростали. А нам, у свою чергу, потрібно виконати роботу над помилками, щоби більше не ступати на ці граблі.

 

— Попри все, «Геліос» залишається в пелетоні лідерів…

— Якщо не помиляюся, ми вже опустилися на четверту сходину, адже «Десна» виграла у Чернівцях. Таким чином, вони зрівнялись із нами за кількістю набраних очок, утім різниця забитих-пропущених у сіверян краща. Водночас, лише погляньте, яка щільність на чолопку. Команди, котрі ніхто не брав до уваги, зараз посідають високі місця, регулярно набираючи залікові бали. Відтак, не набравши очки там, де повинні були, підпустили до себе інші команди. Так близько, що підсумок наступної гри може суттєво погіршити наше перебування в «турнірці». Нині позиції хиткі. Хоча поки все непогано. Знаю, що гравці заспокоюються після того, як подивляться в табель команд. Натомість я не радив би їм цього робити. Якщо все так продов­жуватиметься, то згодом розчаруються, адже наше місце буде далеко не третє чи четверте. Відтак нам потрібно засукати рукави та прикладати максимум зусиль, аби покращити та зміцнити наше становище. І все тоді буде гаразд.

 

— Цікава ситуація: колись найкращі голеадори першості Кирієнко («Гірник-Спорт») і Кравченко практично водночас перестали відзначатися голами. У інтерв’ю «УФ» наставник першого Ігор Жабченко сказав, що Ігор десь переоцінив свої сили. А що із Сергієм?

— Нападники такі люди, що коли їм таланить, вони про це мовчать, аби воно так далі й продовжувалося. Після серії успішних і результативних матчів налаштованість зменшується, немає тієї націленості на ворота. Тим паче, що у Сергія постійно є моменти: із «Зіркою» — влучив у стійку, з «Миколаєвом» — навіть не можу порахувати, скільки було нагод. Тут проб­лему потрібно шукати не лише в персоналіях, адже не тільки він, а й уся команда почала грати по-іншому. Вірогідно, Фортуна відвернулась, утім я не хотів би на цьому акцентувати. Хоча заперечувати спад я теж не стану. Маю надію, що після того, як Кравченко відбуде дискваліфікацію, він набуде впевненості та демонструватиме свою найкращу гру. Зрештою, давно такого не було (принаймні я не пригадаю), щоби нападник «Геліоса» перебував у списку найвлучніших у лізі. Отож не будемо гнівити Бога.

 

— Попереду — зустріч із «Буковиною». Про недооцінку тепер й мови бути не може?

— Авжеж! Особливо після того, як «обпеклись» у Києві. Потрібно розуміти, що для нас програш у домашніх пенатах останній команді першості, котра не набрала жодного очка, — стане ганьбою. Зрозуміло, що ми поважаємо буковинців, але боятися суперника не збираємося. Наразі кожен поєдинок, як останній, зважаючи на те, скільки втратили очок. Тільки так ми здобудемо бажане.

 

— Знаю, що у чернівецькому ФК досі немає ясності, чи поїде команда до Харкова.

— У нас такої інформації немає. Хоча сам бачу, що впродовж останнього року постійно виникають схожі звістки, що «Буковина» може кудись не поїхати. Зазначу, що це залишає свій відбиток на підготовці суперника, котрий готується й не знає, чи приїдуть чернівчани в гості. Хоча про це я намагаюся не думати, тож чекаю «жовто-чорних» на нашому стадіоні.

 

— Які плани перед командою до зимового антракту?

— Та які можуть бути плани? Оглядатися назад не будемо, дивимося лише вперед. Вірю, що наш колектив готовий до того, щоби виконувати завдання на сезон. Головне, щоби самі футболісти вірили у це, бо, можливо, не всі готові виконувати поставлене завдання.

Украинский футбол