Олег САЛЕНКО: «Матч с Порту станет определяющим для Шахтера»

«Шахтар» — «Порту». Не знаю, можливо, деякі читачі уже обізнані з тим фактом, що свого часу я грав у одній команді з нинішнім наставником «драконів»: у 1991–1994 роках Хулен Попетегі виступав за іспанський «Логроньєс», коли й я там був на контракті. Він стояв у стулці, я забивав м’ячі… — без зайвої скромності можу сказати, що саме завдяки нам двом посередня команда втрималась у примері (це не бахвальство: у сезоні-1993/1994 Саленко 16 разів брав чужі ворота в рамках ла ліги. — В. Б.) … Тобто я добре його знаю: спокійна, впевнена у собі людина, котра майже зуміла перебудувати колектив «під себе». «Порту» нині на ходу, його виконавці добре тримають м’яч, а головне (що дуже небезпечно для «гірників») — як риба у воді, почуваються на контратаках. Цікаво ще й те, що наразі немає однозначної відповіді з приводу ігрового стану як «синьо-білих», так і донеччан. Таким чином, матч у вівторок стане визначальним для обох клубів. Гадаю, найімовірніший результат — нічия.

«Динамо» — «Стяуа». Поки остаточну оцінку тренерській роботі Сергія Реброва давати зарано: він недавно на своїй посаді, а його підлеглі страждають недоліком усіх «молодих» команд — нестабільністю. На мою думку, нагода зробити принаймні попередні висновки з’явиться пізньої осені, коли груповий етап Ліги Європи добігатиме кінця, а в УПЛ столичні зустрінуться із «Шахтарем» і «Дніпром»… У матчі з «Волинню» мене насторожила оборона: вона сьогодні в «Динамо», як кажуть, «важка», неповоротка, повільна (повернення Євгена Хачериді, як ви розумієте, не панацея). І проблема в тому, що це якраз те, що треба румунам: сьогоднішня «Стяуа» практикує динамічний, колючий, кусючий футбол, суворо від оборони з нечастими, але стрімкими випадами в атаку. Зрозуміло, до чого веду… Я все ж вірю в перемогу наших, але відчуваю, що підсумковий поділ очок більш, аніж реальний.

«Сент-Етьєн» — «Дніпро». Так, опісля поразки в зустрічі з «Інтером» для «Дніпра» питання здобуття очок у Франції стоїть руба. І, знаєте, я оптимістично дивлюся на цей матч: мені здається, саме підопічні Мирона Маркевича мають найбільші, з-поміж усіх українських клубів, шанси на виграш. По-перше, нинішній «Сент-Етьєн» є доволі слабким опонентом, навіть порівняно з минулим сезоном то вже інша команда. По-друге, дніпряни на ходу, від матчу до матчу додають (унаслідок чого, до речі, й психологічна перевага на їхньому боці) … Я би на місці Мирона Богдановича (втім, він і сам, гадаю, так зробить…) зіграв од оборони, на контрвипадах: із такими швидкими виконавцями, як Євген Коноплянка, Валерій Федорчук і Бруно Гама, з такими класними флангами наш срібний призер цілком може розірвати французів. Справді, песимістична частина моєї суті каже, що й тут може бути нічия, втім, десь відсотків на 60 передчуваю перемогу дніпропетровців.

«Локерен» — «Металіст». Знаєте, не вдаватиму із себе великого мудрагеля, тому скажу, як є: бельгійська дружина сьогодні — загадка для всіх, мало хто в Україні достеменно відає, що вона собою представляє. Парадокс іще й у тому, що майже такою ж загадкою — звісно, в дещо іншій мірі… — є нинішній «Металіст», від якого вже не знаєш, чого чекати. Передбачаю, знову-таки, мирову з невеликою кількістю забитих м’ячів. Мені здається, для харків’ян (зваживши на стан, у якому вони перебувають сьогодні) — то дуже непоганий наслідок виїзду до Бельгії.

Володимир БАНЯС, УФ