Александра ЛОБОДА: «Ленса ждала пять часов...»

26 сентября в гостях у Sport.ua побывала ведущая телепрограммы «Профутбол» Александра Лобода. Она рассказала о том, как стала спортивным журналистом, о работе на телеканале «2+2» и многом другом.

 

- Як Олександра Лобода потрапила у чоловічий світ футболу та у програму «Профутбол»?

- Це цікава історія, значну роль тут зіграла доля, тому що на телеканал «1+1» я кастинг приходила не один раз. Це саме той раз, який став фінальним і успішним. На кастинг мене запросив мій нинішній керівник Степан Щербачов. Я приїхала до студіїї, в мене тоді ще температура була 38 градусів. Дуже багато дівчат було, нереально велика кількість. Було дійсно страшно, тому що ти не знаєш, про що тебе будуть запитувати. Я знаю, що футбольна програма, футбол я ніби дивлюся, але сказати, що знаюся на ньому не можу, тому було дуже страшно. Але я зайшла в студію, побачила Ігоря Циганика. Ми тоді ще не були з ним знайомі, але саме завдяки йому ми почували себе комфортно. Перше, про що мене запитали: «Чи потрібен Алієв «Динамо»?». Хто такий Алієв, я знаю... Я вже не пам'ятаю, що я відповіла, але можна зробити такий висновок, що Алієв на той момент потрапив у «Динамо» з «Локомотиву», а я прийшла у програму «Профутбол».

 

- Ваша роль у програмі дещо обмежена. Вболівальники наводять приклади, що в італійських програмах, англійських жінки перебивають ведучих, експертів, намагаються нав'язати свою думку. Вам забороняють чи чому ви не можете поки що висловити все, що хочете?

- Я переглядала запитання вболівальників і мені сподобався коментар: «Ну, ви ж знаєте, чому там дівчина вступає в дискусію. Тому що у неї бюст». Але не в цьому справа. Насправді ми маємо такий формат програми на даний момент, коли у дискусію вступають наші експерти та Ігор Циганик. Моя роль на сьогодні така, яка, я сподіваюся, розвиватиметься надалі, але поки що формат програми змінювати не планується. Тому обмежуємося цим.

 

- Запитання від уболівальника. Чи були якісь форс-мажорні ситуації в програмі? Чи хотіли ви щось сказати, навіть всупереч формату, але не хотіли здатися занадто розумною?

- Занадто розумною? Я думаю, що це не погано. Форс-мажори були. Насамперед коли на «Дніпр-Арені» зникло світло і ми вимушені були швиденько виходити в ефір, раніше аж на півгодини. Ми все робили настільки швидко, що не розуміли, що відбувається. В прямому ефірі зорієнтуватися деколи буває важкувато. Потрібно постійно триматися. Зазвичай прямий ефір - форс-мажор, тому що ми готуємо дуже велику кількість сюжетів, ніколи не знаєш, як піде розмова в студії, на скільки вона затягнеться. Деякі сюжети знімаються, деякі - доповнюються. Завжди потрібно бути напоготові. Це прямий ефір і в цьому вся суть.

 

- У вас же підводки все одно прописані. Самі їх пишете чи допомагають редактори? Як швидко це відбувається?

- Головний редактор Вова Звєров планує всю програму. Він має переглядати мої підводки, про що я планую говорити перед тим чи іншим сюжетом. Але підводки пишу я сама, тому що інакше ніяк. Потрібно знати, про що ти будеш говорити, що ти говоритимеш. Тим паче впродовж тижня ми всією редакцією дивимося матчі, обговорюємо, які сюжети знімаємо, чому ми цей сюжет знімаємо, чому про цю особистість, чому про цю. Тому коли я пишу підводку, я вже розумію, про що тут можна сказати, на чому закцентувати увагу. Але повторюся, що в прямому ефірі, коли йде жива розмова, ніколи не знаєш, як підведе до тебе Ігор Циганик, як потім перевести на сюжет. Суть зберігається, але форма, в якій я говорю, може змінюватися.

 

- Як часто вам дозволяють робити самостійні сюжети, інтерв'ю? Як це відбувається, як ви розподіляєте роботу?

- Я скажу так: не забороняють. Якщо я запропоную зняти якийсь сюжет, якщо в мене є час зняти його, то будь ласка. В нас це сприймається тільки із задоволенням. Ми завжди шукаємо нові теми, нових героїв. Будь ласка, можна знімати все, що хочеш. Останній мій сюжет вийшов про Тараса Степаненка.

 

- Ексклюзивне відео (із літака; коли Тарас забивав перші голи) було складно знайти?

- Це потрібно сидіти за комп'ютером не один день, переглядати відео, шукати якісь цікаві факти, по-перше, про Тараса Степаненка, цікаве відео, чим перекривати його слова, розмова з ним ведеться. Цікаво, що було відеопідтвердження того, що він говорить. Так само потрібно шукати в усіх архівах, переглядати дуже велику кількість відео.

 

- Вам складно в інтерв'ю з футболістами? Вони вас сприймають все-таки як журналістку чи як чарівну Сашу Лободу?

- Ми з ними ведемо серйозну розмову, я їм ставлю нормальні професійні запитання. Якщо ми беремо останній сюжет про Тараса Степаненка, його відповіді були нормальні, інформаційні. Хіба склалося враження, що я ставила йому запитання як просто Саша Лобода? Я ставила йому запитання як журналіст.

 

- Були якісь форс-мажори на зйомках? Ви якось розповідали про те, що дуже довго чекали на Джермейна Ленса. Ви вже розумієте, що це така частина роботи? Які ще є такі моменти, які вам, можливо, дещо незрозумілі?

- На даний момент, напевно, єдиний форс-мажор, який відбувся на зйомках, коли я Джермейна чекала годин п'ять, напевно. Я вже думала, що зараз розвернуся і поїду. Як дівчина, яка чекає хлопця, я б вже давно розвернулася і поїхала, але як журналіст, який має зробити свою справу, я його чекала 5 годин. Я в жодному разі не нарікаю на Ленса, він хороший футболіст, хороша людина, я не вперше записую з ним інтерв'ю, але на той момент мені було б приємно, якщо б він хоча б вибачився, цього не було. Але, напевно, у кожної професії є свої плюси та мінуси. Наразі це маленький мінус.

 

- Вам легше чи складніше домовлятися про інтерв'ю? Як ви домовляєтеся з футболістом про інтерв'ю, телефонуєте йому напряму?

- Так, телефоную і домовляюся про зйомку.

 

- Запитання від уболівальника. Хто у вас за лаштунками найбільш спокійний, а хто не соромиться виражати свої емоції, навіть без цензури? Як ви спілкуєтеся із Цигаником?

- Якщо говорити про наших експертів, то, напевно, найсором'язливіші Едуард Цехмейструк і Сергій Кандауров. Вони завжди такі зважені, сором'язливі. Ігор Циганик у нас, напевно, найемоційніший. Він взагалі дуже емоційна, амбітна людина. Ведучий «Профутболу» і має таким бути, він має вступати в дискусії, висловлювати свою точку зору. Олександр Іщенко завжди дуже галантний, але він так само може достатньо відверто захищати свою точку зору. Олег Венглинський теж амбітний. В нас кожен експерт - індивідуальність. Про кожного можна сказати багато чого, вони класні. Ми не просто так підбирали експертів, ми обирали за певними якостями. Наразі наш склад експертів достатньо хороший і успішний.

 

- Як ви спілкуєтеся поза студією? Кожен з них по-своєму досяг висот, кожен індивідуальність, амбіційна людина. Як відбувається спілкування поза студією? Вимикаються камери, софіти і...

- Всі дякують одне одного за програму. Я вам розповім те, що відбувається поза екраном. Експерти зазвичай приїжджають раніше. Якщо є матчі перед програмою, то експерти приїжджають на ці матчі, ми всі разом в студії сидимо, дивимося, розбираємо ці поєдинки, хтось щось говорить, висловлює свої думки. Ця, можна сказати, дискусія продовжується і в програмі. Тобто те, що ви бачите на екрані - це не все. Ми намагаємося, скажімо так, виховувати наших експертів. Я вважаю, що це правильно. Поза ефіром ми друзі. Наше спілкування абсолютно спокійне, доброзичливе, відверте. Я не можу сказати, що вони сильно відрізняються від тих людей, яких ви бачите на екрані. Вони такі самі.

 

- Ви кажешь, що за форматом програми вам не можна нав'язувати свою думку. А коли ви сидите, усі разом дивитеся футбол, і тут хтось щось каже...

- Саша гримується в цей час.

 

- Я думала, що тут Саша нарешті висловлює свою думку...

- Я жартую. Але мій грим займає більше часу, ніж грим експертів, тому я зазвичай трішки пропускаю цю дискусію, але потім приходжу і уважно слухаю, про що вони говорять.

 

- Вам це допомагає? Наскільки ви виросли у професійному плані з того часу, як тільки-но прийшли у програму?

- Я три з половиною роки в чоловічій спортивній редакції. Три з половиною роки футболу на екрані, на стадіоні, спілкування з футболістами. Я думаю, що це просто не може не дати свої результати.

 

- Запитання від уболівальника. Ви вмієте грати у футбол? На якому рівні?

- Важко відповісти. Я не пробувала грати у футбол. Пам'ятаю, в школі стояла на воротах, але це було декілька разів. Я вже не пам'ятаю, наскільки успішно. Наразі я беру уроки футбольного фристайлу і вже вмію робити декілька трюків. Я ще їх відточу, тоді зможу їх продемонструвати.

 

- Запитання від уболівальника. Кого б ви взяли собі у футбольну команду з чемпіонату України?

- Почнемо із голкіпера. Напевно, я виділю Микиту Шевченка. Дуже імпонує цей воротар, особливо у цьому сезоні. Відстояти на нуль матч з «Шахтарем», відбив два пенальті у грі з «Мольде»... Молодець, я його беру до себе. В захисті Срна, Лучкевич, Азеведо і Дуглас. В півзахисті Руслан Ротань, Тарас Степаненко, Тайсон, Ярмоленко, Коноплянку і ще Бруно Гаму. В нападі Гладкий.

 

- Судячи з такого складу, ваші улюблені команди «Дніпро» та «Шахтар»?

- Чому? «Динамо» ще.

 

- Від «Говерли» не відхрещуєтеся?

- Справжні вболівальники не відмовляються від своїх пріоритетів.

 

- Запитання від уболівальника. Назвіть п'ять відомих футболістів чи команд у світі, доведіть, що ви недарма у телепередачі...

- Оскільки я щойно зазначила «Говерлу», я назву ще чотири команди світового рівня на цю букву. «Генк», «Ганновер», «Галатасарай» і «Гамбург». Футболістів назву красунчиків: Жерар Піке, Кріштіану Роналду, Мессі, Швайнштайгер, Ібрагімович.

 

- Якісь у вас різноманітні еталони краси...

- На різні смаки, на різні випадки життя.

 

- Запитання від уболівальника. Ви справді розбираєтеся у футболі, чи ви тільки говорите те, що читаєте в інтернеті? Як багато ви навчаєтеся, читаєте новин, якоїсь інформації, яка вам потрібна для програми?

- У відповіді можна повторитися. В нас в редакції мова постійно йде лише про футбол, так само багато футбольних сайтів, де можна дізнатися багато цікавої інформації. Пам'ятаю, колись Ігор Циганик приніс мені купу книжок, які я читала на канікулах. Інформацію можна брати звідусіль. Головне - щоб було бажання. А бажання є.

 

- Багато хто, з ким ви працюєте, вже коментатори. Як у вас з бажанням бути коментатором?

- Відверто кажучи, поки що ніяк. В цій справі головне - бажання. Наразі я вважаю, що зарано просто взяти навушники, піти на стадіон і коментувати. До цього потрібно готуватися. Потрібно бути авторитетом для тих глядачів, слухачів. Мені як жінці здобути авторитет серед глядачів не так просто. В моєму випадку потрібно щоефіру це доводити. Тому коли я це доведу і відчую, що зможу сісти і прокоментувати, я обов'язково це зроблю.

 

- Як багато ви виділяєте часу на те, щоб ваш речовий апарат був готовий до коментування?

- Я щотижня займаюся з викладачем. В мене прекрасний викладач Юля Заремба, акторка. Вона багато чого мені дає, ми з нею займаємося вже більше року. Те, що було до занять з нею, і те, що зараз - я вважаю, різниця є. Тому я продовжую ці заняття. Досконалості немає меж.

 

- Запитання від уболівальника. Коли буде наступна еротична фотосесія?

- Я говорила, що вже не буде. Журнали «MAXIM», «XXL» я, можна сказати, підкорила. Були пропозиції «Playboy», але це занадто, я не готова до такого і не знаю, чи буду готова колись.

 

- Що на це сказала мама?

- Мама мені зателефонувала, я їй сказала: «Мам, я дуже зайнята, давай поговоримо пізніше». (сміється) Мама є мама, але я для неї вже доросла. Мама це розуміє. Тому всі рішення я приймаю самостійно, обгрунтовано. Мама як моя найкраща подруга приймає всі мої рішення і підтримує у будь-якій ситуації.

 

- Пишається донькою?

- Звичайно, пишається, дивиться кожен ефір, навіть журнали зберігає, незважаючи на те, що вона була проти, напевно, дивиться і цю відеоконференцію. Це моя найкраща подруга, моя підтримка, опора. Напевно, без мами я не була б такою. Мама дає мені шанс бути самостійною, приймати свої рішення, це було з дитинства.

 

- Ви відчуваєте популярність серед футбольних вболівальників? Впізнають на вулиці?

- Звичайно, зустрічають на вулицях, впізнають, дають поради, просять дати їм поради. Але яку б людину на вулиці я не зустріла, яка до мене підійшла, я завжди дякую за те, що нас дивляться.

 

- Вам приємно, коли розумієте, що якийсь успіх вже є? Чи соромитесь?

- Я намагаюся сприймати це рівно - не соромитися, не ставитися до людей зверхньо. Це наші глядачі, їх потрібно поважати, в жодному разі не ставитися до них зверхньо. Соромитися теж немає чого. Потрібно, напевно, дещо пишатися. Це нормально. Дякую за те, що підходять, впізнають. Я залюбки з усіма поспілкуюся на вулиці, в метро, будь-де.

 

- Запитують про секрети краси. Як часто займаєтеся спортом?

- Спортом займаюся, це одне із правил краси. Це обов'язково тренажерний зал. Я хочу тут виділити спадковість. Якщо в мене мама та бабуся худенькі, то мені немає, в кого піти товстенькою. Тому спадковість має велике значення. Мій день обов'язково починається зі склянки води, іноді з лимоном. І правильне харчування, це основа краси, основа успіху.

 

- Як так виходить? Ефір закінчується опівночі, а їсти хочеться...

- Дуже хочеться, особливо, коли перед ефіром нічого не можеш поїсти, тому що все на нервах, пишеш, готуєшся до ефіру. Немає часу навіть сходити нормально поїсти. Але я після ефіру намагаюся себе стримувати. Єдине, від чого я не можу відмовитися, і не знаю, чи відмовлюся - це солодке. І це шоколад. Коли я вже собі ставлю правило, що все, не можна їсти солодкого, це не на користь, переходимо на фрукти, сухофрукти, то обов'язково з редакції хтось приїжджає з відрядження і привозить солодке. У нас є така традиція, якщо хтось з-за кордону приїжджає, обов'язково привозить щось смачненьке, зазвичай це солоденьке. Як же ж не спробувати шоколад, привезений зі Швейцарії?

 

- Запитання від уболівальника. Який клуб Другої ліги вам найбільше подобається? За який вболіваєте, якщо такий є?

- Оскільки я родом із Білої Церкви, то, напевно, що виділю білоцерківський «Арсенал».

 

- Як часто на матчі «Арсеналу» потрапляєте?

- Не потрапляю. Я дуже люблю ходити на стадіони, це неймовірна атмосфера, неймовірні враження. Але у зв'язку з тим, що в нас субота, неділя дуже навантажені дні, немає можливості постійно їздити на стадіон. Я дуже хотіла поїхати в Донецьк, побувати там на футболі. Дай Бог, щоб в Україні був мир, все склалося, і всі ми будемо їздити на стадіони на футбол в різні місця. Дуже багато місць, де я ще не побувала.

 

- Вболівальник запитує про довжину ваших ніг...

- В сантиметрах? Я не знаю. Була ситуація, коли мені міряли довжину ніг. Я брала участь в конкурсі «Міс Україна». Нам міряли параметри, зріст, довжину ніг, але я її не пам'ятаю, це було в 2005 році.

 

- Як для вас закінчився цей конкурс?

- Я дійшла до півфіналу, була у десятці найкрасивіших дівчат. Мені було тоді 17 років. Це було давно, але дуже приємно згадувати, це дуже цікавий конкурс. Неймовірні враження залишилися після того.

 

- Вам краса допомагає у житті? Супермоделі кажуть, що іноді краса навіть заважає. А вам як?

- Дякую за комплімент. Мені далеко ще до супермоделі. Я в принципі не модель, не супермодель, я Саша Лобода. Я не можу сказати, допомагає це чи не допомагає. У кожної жінки повинна бути не стільки краса, скільки, по-перше, мудрість, а по-друге, внутрішній привабливий стан, блиск в очах. Дівчина може бути красивою, але зовсім не цікавою. Така дівчина не приверне до себе увагу. Тому потрібно працювати саме над своїм внутрішнім світом, щоб звідти йшла яскравість, привабливість. Саме тоді, я думаю, буде приємно спілкуватися з людьми. Тому краса абсолютно не на першому плані. Дівчина має бути просто доглянутою.

 

- Все одно футболісти, напевно, легше йдуть на контакт, коли ви хочете з кимось поспілкуватися?

- Я думаю, що ні, так само. Коли домовляємося про зйомку я чи Вова Звєров, чи Рома Бебех, то абсолютно рівноцінно. Я так думаю, тому що це робота.

 

- Дружите з кимось із футболістів, чи хоча б добре знайомі?

- Не дружу, тому що я не вірю в дружбу між чоловіком і жінкою. Але знайома з футболістами, в яких я колись брала інтерв'ю, спілкуюся з ними. Їх багато, я не думаю, що їх варто перераховувати.

 

- Давайте топ-3 футболістів від Олександри Лободи, з якими ви спілкуєтеся...

- Більш-менш спілкуюся з Женею Макаренком, з Женею Коноплянкою. Два рази записувала інтерв'ю з Ленсом. Можна його віднести до цього списку? Раніше спілкувалась і зараз все намагаюся дістатися до Себастьяна Бланко і Хосе Соси і записати з ними інтерв'ю. Але вже немає з ними зв'язку. Дуже важко з ними зв'язатися, щоб вони дали коментарі з приводу ситуації, яка склалася. Але коли вони були в Україні, то достатньо хороші з ними були стосунки.

 

- У вас добре з іспанською?

- Я з ними англійською розмовляю.

 

- Знаєте ще якісь іноземні мови, крім англійської?

- Все хочу зайнятися іспанською мовою.

 

- А що за історія з Віталієм Годуляном і котом?

- Ця історія почалася, здається, коли ми їхали до Ужгорода знімати сюжет, і так сталося, що потрапили в один літак з арбітрами, які їхали судити цей матч. Ми розговорилися з Віталієм Годуляном і я зауважила, що дуже хочу котика. Він мені каже: «Слухай, в мене кішка народила». Вибрала собі котика. Коли я відпочивала в Одесі, Віталій Годулян приїхав і подарував мені малесенького котика. Тепер він зовсім не малесенький.

 

- Як звати кота? Я знаю, у вас їх однаково звати...

- Тайсон. Так, ми навіть назвали однаково. Але ми зовсім не домовлялися про це, якось так вийшло.

 

- Запитання від уболівальника. Коли будуть нові експерти в програмі? Наскільки ви погоджуєтеся з тим, що ці експерти вже «приїлись»?

- Я не думаю, що Максим Калініченко «приївся», адже він буквально декілька ефірів відпрацював у нашій студії. А з приводу експертів, це питання, яке я дуже часто чую, і дуже часто чомусь в негативному ракурсі. Я не розумію, чому. Люди, напевно, вважають, що дуже легко запросити колишнього футболіста чи колишнього тренера, і от він одразу сяде на це місце в нашій студії і буде супер-експертом. Такого не буде, потрібно готувати. Олекандр Іщенко пройшов з нами весь шлях від самого початку. Я думаю, що він дуже виріс. Він вже почуває себе на своєму місті. Так само і інші експерти, які зараз у нас є. Я думаю, що вони достатньо цікаві, ми їх ще намагаємося комбінувати так, щоб вони могли вести дискусію, щоб у них було щось спільне і їм було цікаво між собою. Я думаю, що у нас достатньо цікава дискусія виходить в студії.

 

- Дивитеся канал-конкурент «Футбол»?

- Дивлюся. Звичайно, що в повторі, але переглядаю.

 

- Як вам здається, де цікавіші коментарі, сюжети, якщо ви можете про це говорити?

- Це було б недоречно, говорити, де цікавіші сюжети, тому що і в нас журналісти над кожним сюжетом дуже ретельно працюють, так само і у них дуже хороша, велика команда, яка працює над програмою, над кожним сюжетом. Ми створюємо продукт, вони створюють продукт. Глядачі просто мають обирати, що для них цікавіше і що вони хочуть дивитися.

 

- Сюжети якого журналіста «Профутболу» вам подобаються? Давайте вже когось похвалимо...

- Я би всіх похвалила. Після програми, коли ми збираємося у понеділок на літучці, то зазвичай наші журналісти отримують багато похвали. Все залежить від сюжетів, від ситуації, яка склалася, від того, про що вони знімають. Дуже талановиті. Наш головний редактор Вова Звєров завжди ретельно готує сюжети. В нього дуже класні сюжети, як з голочки. Рома Бебех старається, він може і три сюжети на програму зробити. І Вася Пехньо, і Саша Золотогорський, в нього аналітичні сюжети. І молоді Віталік Звєров так само, Слава Щербо.

 

- Запитання від уболівальника. Скільки грошей вам потрібно для щастя?

- Коли люди говорять, що для щастя не потрібні гроші, напевно, це неправильно, вони лукавлять. Наш світ дещо меркантильний. Щоб забезпечити собі комфортне існування і якісь захоплення, подорожі, потрібні матеріальні блага. На те, щоб раз в рік з'їздити у відпустку, купити собі нові черевички, нову кофтинку, заправити машину і зробити подарунки рідним, дещо потрібно.

 

- Ви задоволені своєю заробітною платою у програмі «Профутбол»?

- Я думаю, якщо у будь-якої людини запитати, чи вистачає їй зарплати, грошей, то вона скаже, що ні. Чим більше ми маємо, тим більше ми хочемо. Але наразі на комфортне існування мені вистачає.

 

- У вас є якісь хобі? Ходите на танці, вишиваєте хрестиком?

- На танці я ходила, я дуже люблю танцювати. В п'ять років мене віддали в танцювальну студію, я дуже довгий час танцювала. Але зараз я танці проміняла на тренажерний зал. А хобі, напевно, настільний теніс. Ми з моїм хлопцем достатньо часто виходили, у нас в парку є настільний теніс, і у нас був батл.

 

- Хто перемагав?

- Не буду говорити.

 

- Запитання від вболівальника. Чи буде в програмі «Профутбол» виділятися більше часу світовому футболу, європейському?

- В програмі «Профутбол» ми висвітлюємо матчі Ліги Европи і Ліги чемпіонів за участі українських команд. Що стосується світового футболу, я можу відповісти те саме, що й на запитання «Чому ви не висвітлюєте матчі Першої ліги?». Все дуже просто. Наразі ми не маємо права на трансляцію цих поєдинків, тому, щоб доцільно про них розповідати, аналізувати, потрібно відео. Наразі у нас цього відео немає, тому зараз ми їх не висвітлюємо, а орієнтуємося на внутрішній чемпіонат.

 

- Запитання від уболівальника. Вам часто доводилося бути на футболі вживу. Який матч вам найбільше запам'ятався? Який найкрасивіший стадіон, на якому ви побували?

- Далі НСК «Олімпійського» я не їздила. Була ще в Луцьку на матчі «Волинь» - «Шахтар». Тоді «Волинь» перемогла і Віталій Кварцяний казав, щоб я приїжджала наступного разу. Найпам'ятніший матч Україна - Франція, коли Україна перемогла. Я вже тоді подумки відправила наших на чемпіонат світу. Після цієї перемоги були неймовірні емоції, я думаю, в кожного, хто дивився цей матч. І неважливо, де: на стадіоні, в пабі чи вдома.

 

- Ви у кожній програмі розповідаєте про найкрасивіші голи туру. Чий гол вам найбільше сподобався?

- Гол Франка Джа Джедже. Це було минулого року. Тоді у фінальному голосуванні зустрілися Франк і Коноплянка. Глядачі обрали все ж таки гол Коноплянки. Але на моїй пам'яті гол Франка Джа Джедже був просто супер. Зі світових арен доречно буде згадати гол Андрія Гусіна в Греції. Ще згадую гол Ібрагімовича у падінні через себе у ворота Англії.

 

- Як вам здається, є упередженість у вашому голосуванні, все-таки голосують за красивий гол чи за ім'я? Ось навіть коли ви говорите про Франка Джа Джедже і Женю Коноплянку, проголосували за ім'я чи за красу голу?

- Женя тоді теж дуже хороший гол забив. Він пробіг практично через все поле і з центра поля відправив м'яч у ворота. Але раніше, коли у нас голосування проходило на наших сторінках в соціальних мережах, більше голосували за ім'я. Зараз наше опитування проходить на сайті prosport.tsn.ua. Я слідкую, переглядають люди і голи. Все-таки за голи голосують.

 

- Запитання від уболівальника. Вашій мамі зять не потрібен?

- Мамі зять - ні, а от чоловік потрібен. В мене мама дуже симпатична.

 

- Збираєте автографи футболістів, пам'ятну футбольну атрибутику, м'ячі?

- Збирала футболки, але в силу того, що в мене постійно просили футболочки, я, як людина щира, не жадібна, постійно їх дарую. Тому в моїй колекції залишилося лише дві футболочки. А взагалі я собі придумала колекціонувати фото нашої редакції з футболістами, з гостями, які приходять до нас в студію. Я зроблю собі таку стіну, це вже в процесі. Футболки роздаю, а фото точно нікому не віддам.

 

Спілкувалася Тетяна ЯЩУК, текстова версія - Дарія ОДАРЧЕНКО, Sport.ua