Максим МАРУСИЧ: «Во Львове есть все, чтобы развиваться»

Максим Марусич познайомився з «Карпатами» в Словенії, де команда проводила передсезонну підготовку. Екс-гравець «Ворскли» провів кілька спарингів, в яких забив два м’ячі. Невдовзі клуб оголосив про підписання контракту із атакувальним хавбеком, а вже у першому турі він дебютував у Прем’єр-лізі, в матчі проти ужгородської «Говерли».

– Контракт із «Ворсклою» у мене закінчувався, і я десь розумів, що Василь Сачко у першій команді на мене не розраховує. Я опинився перед вибором, але одразу ж надійшла пропозиція від «Карпат», в якій посприяв мій друг Вадим Немешкало. Умови львівського клубу мене повністю влаштували, тож я дав згоду. Але так само хочу подякувати генеральному директору «Ворскли» Дмитру Васильовичу Яворському, який з розумінням поставився до мого вибору. Одразу приєднатися до нової команди я не міг, бо мав скласти іспити в університеті. Коли всі питання вирішили, я вирушив до Словенії і почав тренуватися з «Карпатами». На початку, звичайно, було непросто, бо я ніколи раніше не змінював клуби, все життя грав за «Ворсклу». Потім адаптувався і отримував задоволення від процесу та колективу. У Львові є все необхідне для розвитку, залишається лише доводити тренерам свою необхідність.

– Ти вже встиг прижитися в новій команді? 
– Без проблем. Із тренером та гравцями знайшли спільну мову.

– У Львові не блукаєш?
– Нещодавно до мене приїхала дівчина, тож ми одразу вирушили знайомитися з містом. Усю центральну частину вже вивчили, там дуже красиво. А коли був вихідний, то поїхали в аквапарк. Одним словом, ми не сумуємо. 

– Когось з гравців «Карпат» знав раніше? 
– Так, був знайомий зі збірниками – Мірошніченком і Пучковським. Зараз зі всіма вже познайомився ближче. 

– У турнірі дублерів ти грав на вістрі атаки чи в центрі поля?
– Частіше мене використовували в атаці, на місці під нападником. Тому теперішня схема «Карпат» для мене доволі близька.

– У «Ворсклі» в тебе не було нагоди зіграти в Прем’єр-лізі, натомість у «Карпатах» ти вийшов на заміну у першому ж матчі... 
– У Полтаві я кілька разів потрапляв до заявки, але на поле не виходив. Тому, звичайно, певне хвилювання мало місце. До того ж в Ужгороді перший тайм у нашої команди не вдався, не в останню чергу через погоду. Задушлива спека не дозволяла нам показати все, на що здатні. По перерві все змінилося, і зі сторони вже було менше переживань. Коли мене випустили на поле, то, емоції зашкалювали. Це дуже приємні відчуття, які важко описати! Я грав на зборах, тож це трохи полегшило дебют, але рівень все ж не той. Таким чином я отримав перший досвід. Може, небагато зіграв, але все одно, в скарбничку щось відклалося.

– Кількість фанатів «Карпат» на виїзному матчі тебе вразила?
– Не те слово! Я такого не чекав, тому був дуже здивований, коли побачив стільки фанів. Місто ніби й сусіднє, але їхати все одно треба досить довго. У «Ворсклі» також фанати їздили за командою, але не в такій кількості.

– Ви ще встигли зустріти фанатів, які йшли зі Львова до Ужгорода пішки...
– Це взагалі... Я такого ще не бачив. Що тут казати? Молодці хлопці. Вони надали нам додаткового натхнення. Пройти 300 кілометрів заради команди дорогого вартує!

– Розкажи про себе. Чим займаєшся окрім футболу?
– Я дуже люблю риболовлю. Ми з батьком часто їздили на Ворсклу чи на Дніпро, ловили щук та сомів. Знаю, що в «Карпатах» Андрій Гітченко теж фанат риболовлі, то ми вже з ним домовилися при нагоді десь з’їздити. А ще граю в більярд, настільний теніс, словом, люблю активний відпочинок.

– Чого хочеш добитися в «Карпатах»? Ставиш перед собою якусь мету?
– У «Карпатах» довіряють молоді. Думаю, що це дозволить мені вийти на новий рівень. Я хочу рости, грати в основі і приносити команді користь. Тут є все, що треба для професійного росту. Тому усе в моїх ногах.

Інформаційний центр ФК «Карпати»