Спартак ЖИГУЛИН: «Домашние матчи будем проводить в Никополе»

Наставник «Макіїввугілля» розповів про непростий старт першості, постійне місце базування та майбутні перспективи.

 

— Пане Жигулін, у стартовому турі ваші підопічні видали феєричний матч, зігравши в надрезультативну нічию з «Кристалом» — 3:3. Враховую­чи те, що ваша команда практично не готувалася до сезону, за рахунок чого вдалося зробити камбек і здобути у Херсоні один пункт?

— Ви маєте слушність, адже до Херсона ми їхали в розібраному стані. Напередодні старту першості провели разом усього одне тренування! 25 липня команда потренувалася, а вже 26-го зіграли з «Кристалом». Тобто ні технічно, ні тактично, ні фізично наші футболісти були абсолютно не готові. Гадаю, здобути нічию нам удалося за рахунок шаленого бажання та колективної єдності. На щастя, нам удалося зберегти склад, ніхто, за винятком однієї людини, від нас не пішов, отож цілісність гри та порозуміння між футболістами збереглися. Зрештою, перед матчем ми обрали певні методи організації командної гри в обороні та атаці, що, в підсумку, й дало свої плоди. Хоча, гадаю, нам більшою мірою пощастило, адже суперник був насамперед краще фізично підготовлений та грав перед рідними вболівальниками. Так сталося, що після першого тайму ми програвали — 1:3, херсонцям удалося чудово реа­лізувати стандартні положення, всі свої м’ячі вони забивали саме таким чином. У перерві були підібрані потрібні слова, хлопці мене почули, відтак на другий тайм команда вийшла значно зарядженішою. Певна річ, у футболістів накопичилася втома, з’явилися значні розриви в лініях. У кінцівці могли виграти як вони, так і ми, проте, як на мене, для нас цей пункт є здобутком.

 

— Чи можна сказати, що саме відсутність нормальної підготовки обох колективів («Кристал» тренувався сім днів) і стала причиною настільки відкритого футболу?

— Хочу сказати, що у Сергія Шевцова доволі хороша команда, навіть попри те, що вона також не проводила збори. Але у цій зустрічі жоден із колективів не мав якоїсь територіальної чи ігрової переваги, адже забиті м’ячі — це наслідок умілого виконання стандартних положень. Щиро кажучи, гра, котру продемонстрували херсонці, свідчить, що їхня готовність, як фізична, так і психологічна, перебуває на дуже високому рівні. Вони постійно йшли вперед, намагалися вирвати перемогу. Але й у нас також були моменти, щоби забити четвертий м’яч. Якщо вже нас порівнювати з «біло-зеленими», то «Макіїввугілля» та «Кристал» на сьогодні перебувають на різних полюсах, і, ще раз повторюся, такий крупний нічийний рахунок став наслідком добре виконаних стандартних положень.

 

— Певне, після матчу у вас були нарікання на дії захисників, котрі тричі не змогли впоратися зі своїми опонентами?

— Знаєте, мені тяжко комусь у такій ситуації дорікати, адже м’ячі справді були забиті таким чином, що від захисту вже мало що залежало. Наприклад, заробили кристалівці штрафний, із якого їхній гравець пробиває точно в «дев’ятку». Ну, що тут зробиш? Це був такий збіг обставин, коли залітало майже все. Сюди також можна додати і фартовість та індивідуальну майстерність футболістів, що й призвело до такої зливи забитих м’ячів.

 

— Нерідко буває, що деякі команди на початку сезону, навіть не маючи нормальної міжсезонної підготовки, демонструють солідні результати, беручи своє насамперед за рахунок шаленої самовіддачі та спортивного азарту. Але потім ентузіазм футболістів кудись зникає, втома накопичується, тож команда починає «сипатися». Од «Макіїввугілля» також можна чекати чогось подібного?

— Ви все правильно говорите. Є в команди підйом, є спад. Минулий матч ми провели на бажанні, можливо, ще кілька поєдинків зможемо витягнути на морально-вольових якостях. Але наш тренерський штаб усе це враховує, відтак працює над тим, щоб із часом футболісти змогли таки вийти на свій рівень і не скотилися в прірву. На сьогодні в нас розпочався тренувальний процес, хлопці працюють двічі на день, і ми намагатимемося розподілити сили таким чином, щоби їх вистачило на увесь сезон. Гадаю, ми зможемо обійтися без глибоких спадів, адже це вже не перший наш сезон у професійному футболі, тож, повірте, досвід минулих років у підготовці був також врахований.

 

— Чи вирішилося питання з базуванням команди, адже ще донедавна конкретики із цього приводу не було?

— Так, вирішилося. Базуватися й приймати домашні поєдинки будемо в Нікополі. Очільники тамтешньої тренувальної бази пішли нам назустріч, так би мовити, увійшли в наше становище, знизили орендну ціну, надавши всі можливості для проведення матчів і повноцінних тренувань. База перебуває у чудовому стані, є кілька полів із натуральним і штучним покриттям. Наданими умовами ми повністю задоволені, за що велике спасибі керівникам цього комплексу.

 

— Попри деякі фактори, котрі пов’язані із ситуацією на сході, фінансування «синьо-чорних» залишається стабільним?

— Поки що так, але далеко наперед забігати не хочеться. Грубо кажучи, в Донбасі йде війна, і що буде завтра — нікому не відомо. Якщо в наших інвесторів усе буде гаразд, тоді все нормально буде й у нашому клубі. Якщо ж ні, тоді, самі розумієте, чим це все може закінчитися.

 

— Судячи з інертності на трансферному ринку вашого колективу, можна припустити, що цьогоріч на новачків у вашому клубі сподіватися не варто?

— Мабуть, я той тренер, якому більше подобається виховувати молодь і робити з них професіоналів. А набирати когось, як це роблять деякі клуби під певні завдання, ми наразі не маємо ні можливості, ні ресурсів. Звісно, якщо є гроші, тоді можна вигравати й другу лігу, й першу, боротися за найвищі місця в УПЛ. А якщо бюджет обмежений, потрібно відштовхуватися від того, що маєш у наявності. Тому в нас зараз є 20 виконавців, будемо з ними працювати.

Украинский футбол