Мирослав СТУПАР: «Можаровский сделал выводы после ЧМ»

— Передматчева процедура нагородження найкращих за минулий сезон дала Юрію Можаровському певний моральний бонус, — сказав Мирослав Іванович. — Він хотів підтримати імідж найкращого арбітра минулого сезону, і в цілому це йому вдалося. Відчувався присмак бразильського мундіалю. Очевидно, Можаровський зробив для себе певні висновки із чемпіонату світу, бо поєдинок за Суперкубок він відпрацював в унісон із тими арбітрами. Були якісь моменти, які можна асоціювати з тими рішеннями, що мали місце в Бразилії. І це не дивно.

 

За великим рахунком, Можаровський був послідовним, показав вісім карток, три донеччанам і п’ять киянам, що є достатньо багато. У принципі, всі дисциплінарні санкції були заслуженими, й могли би бути навіть іще жорсткішими. Ілсіньо був першим претендентом на червону. Перше попередження бразилець отримав за конфронтацію з Беландою, коли півзахисник «Динамо» був ініціатором конфлікту, який Ілсіньо підтримав. Обид­ва побачили перед собою справедливі «гірчичники». Але в кінці першого тайму, на 45-й хвилині, той же Ілсіньо грубо сфолив проти Андрія Ярмоленка, явно вдарив із тилу по ногах. Це очевидна жовта картка, яка би перетворилася для гравця «Шахтаря» на вилучення. Можаровський учинив як дип­ломат, продумав, які це матиме нас­лідки. Краще промовчати, ніж дати червону картку й отримати додаткове загострення стосунків у подальших ситуаціях. Таких, як наприклад, із Мірчею Луческу, коли Сілва сфолив проти Тайсона, й керманич «гірників» вимагав червону картку. Але Можаровський зробив мудре рішення, показавши динамівцю лише «гірчичник».

 

Якщо по єдиноборствам і фолам дисциплінарні санкції зрозумілі, то поведінка Даріо Срни, коли він апелював до асистента Сергія Беккера, залишилася поза увагою як самого асистента, так і арбітра. Таким речам треба зразу покласти край і відповідно на них реагувати. Чітко не бачив повтор, хто там помилився, Беккер, чи Срні просто здалося, що м’яч повинен був залишатися у «Шахтаря», але в будь-якому випадку на це не можна було заплющувати очі. Коли Дьємерсі Мбокані на 80-й хвилині висловив подібну незгоду й апелював до арбітра, він отримав жовту картку, а Срну перед цим чомусь зовсім не покарали.

 

Заслуговують обговорення й інші моменти: на 55-й хвилині Тарас Степаненко притримував Мбокані на вході у штрафний, відчув, що конголезець збирається падати, й відпустив. Арбітр не покарав ані півзахисника «Шахтаря», ні нападника «Динамо», бо як такої симуляції не було. Ми бачили, що на чемпіонаті світу таких моментів було чимало, і футболісти майже щоразу намагалися дограти епізод до кінця, а в нас ледь притримали когось, одразу валяться на газон. Арбітри заслужено залишають оці моменти поза увагою. У цьому ми могли пересвідчитися, коли Ярослав Ракицький за плече трохи притримав Беланду й відпустив, а той одразу впав, і коли Ракицький трохи прихопив Ярмоленка, й той також одразу завалився на газон. Якби у цих випадках рефері призначив би 11-метрові, було би більше дискусій і претензій, адже мали місце ігрові моменти, які не заслуговують на покарання. Чому так роблять футболісти, для мене велика загадка.

 

Красиво падати — ще не значить, що треба вказувати на «поз­начку». Може, некваліфіковані арбітри й клюнули би на такі неприродні падіння, але з Можаровським цього не вийшло. Хоча на чемпіонаті світу у центрі поля арбітри без вагань призначали штрафні за подібні порушення, але в Бразилії в переважній більшості грали сміливо, билися за м’яч, і без зайвої необхідності не падали на газон, а продовжували боротьбу. Як, наприклад, Олександр Гладкий, коли забивав м’яч. Оце було видно, що людина бореться за м’яч, без усяких падінь і артистичних витівок. Але більшість наших футболістів досі надіються, що арбітри їх підтримують у моментах 50 на 50. Думаю, Можаровський показав яскравий приклад, як треба діяти й у матчах чемпіонату.

 

Радий, що ми нарешті скинули ярмо додаткових асистентів. Припустимо, якби вони працювали на матчі, яку би користь могли принести? Думаю, ніякої. Лише би збивали своїми підказками Можаровського з пантелику, заважали би діяти з асистентами в унісон. Тепер у клубів більше не буде додаткового фінансового навантаження щодо асистентів. Ще би впровадити електронну технологію взяття воріт. Це річ дорога, але рано чи пізно ми все одно до цього прийдемо. Не завадив би нам і спрей, який арбітри використовували на чемпіонаті світу. У поєдинку за Суперкубок Можаровський весь час відволікався, коли призначав стандарти, щоби «стінка» не рухалася, щоби м’яч не просували вперед. Спрей одразу вирішив би ці питання. Не знаю, чому таку річ, яку придумала якась світла голова, в нас не застосовують. Думаю, арбітри могли би самі ініціювати це нововведення, і це значно полегшило би їм роботу.

 

Сергій ТАЛИМОНЧИК, УФ