Никола КАЛИНИЧ: «Я думаю только о Днепре»

— Ніколо, недавно «Дніпро» повернувся з німецько-нідерландських зборів. Розкажіть, наскільки плідно вдалося попрацювати, підготуватися до сезону?
— Щиро кажучи, збори пройшли чудово, всі гравці уникли травм. Нам удалося провести чимало спарингів, отримали хороше практичне навантаження. Узагалі більше уваги приділяли роботі з м’ячем, тактична схема наша дещо змінилася.

— А чого саме торкнулися зміни? Який узагалі футбол прищеп­лює команді Маркевич?
— За Мирона Богдановича ми почали грати більше на атаку. Наприклад, я отримав набагато більше вільного простору попереду, адже тепер мені не потрібно відпрацьовувати позаду. Із Рамосом я грав не на своїй позиції, атакував більше з глибини, ніж опинявся на вістрі. Тепер уже новий тренер повернув мене на рідну позицію, в мене з’явилося більше моментів, чим я дуже задоволений.

— Наскільки відомо, після зборів наставник команди Мирон Маркевич надав футболістам два дні відпочинку. Як ви його провели? В Україні чи вдома, в Хорватії?
— Звісно, скориставшись можливістю, я поїхав додому. Адже хотілося побути вдома, побачитися з близькими, друзями. Сьогодні мав вилітати до Дніпропетровська, але, на жаль, прямий рейс Відень — Дніпропетровськ відмінили, відтак приїхати до України не зміг. Тепер навіть не знаю, коли повернусь (розмова відбулася в понеділок. — Р. К.). Я зателефонував виконавчому директору Андрію Русолу, пояснив ситуацію, він сказав, аби не хвилювався, клуб допоможе дістатися до України. Сподіваюся, все має бути гаразд.

— Щодо безпеки. Після катастрофи з Боїнгом 777 малайзійських авіаліній, у вас, часом, немає побоювань щодо повернення до України? Адже Дніпропетровськ географічно неподалік від Донбасу?
— Це дуже жахлива катастрофа! Узагалі все, що відбувається на сході вашої країни, — це дуже прикро. Певна річ, у мене є побоювання із цього приводу, але в мене також є контракт, який пот­рібно відпрацювати до кінця. Що буде, те й буде, не потрібно боятися. Зрештою, місцеві футболісти грають і не скаржаться, чому маю я боятися повертатися на своє місце роботи? Гадаю, ситуація має налагодитися, тож чемпіонат України, Ліга чемпіонів пройдуть спокійно та нормально.

— Сім’я, вочевидь, також не в захваті від того, що вам пот­рібно їхати до України? Батьки не казали, мовляв, сину, залишайся вдома, знайдеш собі інший клуб?
— Безперечно, бояться мене відпускати, відмовляють. Але я їх заспокоюю, кажу, що там, де базується мій клуб, спокійно та безпечно. Знову ж таки, в мене є контракт, я хочу добросовісно його відпрацювати. Мені потрібно повертатися в Україну, а батьки завжди будуть хвилюватися та переживати.

— Деякий час у мережі активно ширилася інформація, начебто вами цікавилася «Рома», низка англійських клубів проявляла інтерес. Особисто на вас чи вашого агента потенційні покупці не виходили?
— Наразі — це лише чутки. Я теж читаю, бачу, що комусь я цікавий, хтось хоче мене придбати, але поки що ніякої конкретики із цього приводу не було. На сьогодні я думаю тільки про «Дніпро», хочу зіграти в Лізі чемпіонів, адже ми до цього йшли не один рік. Можливо, за якийсь час я й перейду до іншого клубу, але, гадаю, не зараз. Наприклад, особисто зі мною ніхто не зв’язувався, можливо, щось і приходило в клуб, проте мені нічого не повідомляли.

— Що знаєте про майбутнього суперника в Лізі чемпіонів — данський «Копенгаген»?
— Одверто кажучи, знаю небагато, однак можу сказати з упевненістю, що у чемпіонській Лізі слабких учасників точно немає. Усі команди хороші, лідери в національних чемпіонатах. У першу чергу, потрібно думати про свою гру, як ми будемо діяти. Перший матч гратимемо вдома, тож потрібно обов’язково вигравати. Ураховуючи правило виїзного гола, було би дуже добре, якби нам удалося відзначитися на виїзді. Гадаю, суперник нам дістався хороший, який володіє значно більшим досвідом виступів у чемпіонській Лізі, ніж ми.

— Ніколо, з останніх новин із табору дніпропетровців відомо, що ваш земляк Іван Стринич ніби переходить у англійський «Вест Хем». Ви з ним із цього приводу, часом, не спілкувалися?
— Та ні, нічого такого він мені не казав. Були разом на зборах, потім приїхали до Хорватії, та навіть і пари слів із його вуст я не чув, щоби він кудись збирався переходити.

— Ротань, коли йшов із клубу, із хлопцями не прощався?
— Ні. Я лише знаю, що його в команді наприкінці зборів не було. Здається, в нього закінчився контракт із клубом.

— Як гадаєш, що стало причиною провальних виступів Хорватії на чемпіонаті світу?
— Не знаю, складно сказати, тим паче, мене в тій команді не було. Результат справді дуже слабкий, адже група в нас була рівною. Тепер у збірній розпочинається нова історія, дехто із футболістів завершив кар’єру в національній команді, приміром, Едуардо, Вукоєвич, Плетикоса. На зміну їм приходить молодь. Переконаний, у майбутньому наша збірна може досягти кращих результатів, адже потенціал у гравців величезний.

Роман КИРІЄНКО, УФ