Денис КУЛАКОВ: «О переходе в Металлист не жалею»

— Денисе, ви стали першим новобранцем «Металіста» в нинішнє трансферне вікно, підписавши контракт із харків’янами на три роки. Розкажіть про свій перехід.

— Справа в тому, що в мене закінчився контракт із дніпропетровським клубом, і за обопільною згодою було вирішено не продовжувати співпрацю. У цей час на мене вийшли представники харківського «Металіста» й запропонували перейти до їхньої команди. Власне, так усе й сталося. Зрештою, «Металіст» — це, насамперед, бренд, клуб із великими амбіціями, який ставить перед собою тільки найвищі завдання, тому пропозицію слобожан прийняв одразу.

 

— Протистояння «Дніпра» та «Металіста» виходить далеко за межі футбольного поля. Як ваш перехід із Дніпропетровська до Харкова сприйняли слобожанські вболівальники?

— Наскільки мені відомо, в зв’язку з останніми подіями в країні, всі вболівальники між собою доволі добре ладнають, відтак у цьому плані проблем ніяких немає. Потрібно розуміти, футбол для футболістів і тренерів — це робота, тож подібні переходи є буденною справою.

 

— Отож зустрічі з уболівальниками у вас поки що не було?

— Ні, з ними мені ще не довелося поспілкуватися.

 

— Наразі ваша команда активно готується до наступного сезону, проводячи навчально-тренувальний збір на своїй базі у Високому. Із усіма партнерами вже встигли познайомитися?

— Так, практично з усіма. Насправді, з більшістю я познайомився набагато раніше, ще за час виступів в молодіжній і національній збірних. Із кимось пересікався на футбольному полі, тому тут проблем узагалі ніяких немає. Можу сказати, що у Харкові колектив дружній, усі футболісти між собою абсолютно нормально спілкуються, товаришують. Приємно бути частиною такої команди.

 

— Подейкують, що далеко не всі легіонери вчасно повернулися до розташування клубу. На кого з гравців ще чекаєте?

— Так, насправді, декого з легіонерів і досі немає, але з дня на день вони мають прибути до розташування клубу. Хоча, знову ж таки, їхня відсутність пов’язана винятково з особистими проблемами, про які вони, наскільки знаю, заздалегідь повідомили керівництво «Металіста». Певне, гравці, котрі запізнилися, справді мають вагомі на те причини.

 

— І хто досі ще відсутній?

— Я не бачив Гомеса, Соси, Кристальдо. А хто там ще має бути, не знаю.

 

— Ви довгий час працювали під керівництвом Хуанде Рамоса, тепер повернулися до роботи з вітчизняним фахівцем Рахаєвим. Чи є щось спільне між цими двома тренерами, чи їхні методи підготовки кардинально різняться?

— Наприклад, під час міжсезоння за Рамоса ми багато працювали над фізикою, відтак більшість тренувань проходили без м’яча. У Рахаєва все навпаки: всі вправи з м’ячем! Жодне тренування, нехай то вправи, спрямовані на фізику чи техніку, не обходиться без м’яча. Ось це, мабуть, і є головною відмінністю. Насправді, в кожного тренера свій метод підготовки команди до сезону, хтось готує так, хтось по-іншому, цим, власне, вони й не схожі один на одного.

 

— Минулий сезон у Дніпропетровську у вас не склався, адже вам удалося взяти участь усього в десяти матчах внутрішньої першості. Чому так мало грали?

— Це запитання скоріше не до мене, а до тренера. Якщо вже відповідати на нього, то можу сказати, що моя справа тренуватися, грати, допомагати команді добиватися результату. Сподіваюся, що я чимось таки допоміг «Дніпру», якщо дніпропетровці вибороли срібні нагороди, й уперше у своїй історії стартуватимуть у Лізі чемпіонів. До речі, маючи нагоду, хотів би подякувати футбольному клубу «Дніпро», усім співробітникам, футболістам, тренерам за спільну роботу та побажати їм подальших успіхів.

 

— Тобто у вас не було ніяких травм чи, скажімо, конфліктних ситуацій, котрі б завадили вам пробитися у стартовий склад? Чи тут має місце суто спортивна складова?

— Зрозумійте правильно, в основному складі зі старту можуть грати тільки одинадцять людей. Усім же місце на полі не знайдеш. У основній же обоймі «Дніпра» налічувалося майже 20 виконавців, певна річ, хтось із них мав грати, а хтось чекати свого шансу. Усе вирішував тренер, кому грати, а кому залишатися на лаві запасних. Зрештою, йому видніше. Гадаю, якщо ми посіли другу сходинку, значить рішення Хуанде Рамоса були правильними.

 

— Як у команді хлопці сприйняли відставку Рамоса? Особисто вас його рішення здивувало?

— Наскільки знаю, більшість гравців думали, що іспанець усе ж залишиться. Коли ж дізналися про його відставку, дуже здивувалися. Але це — футбол, така тренерська доля. Сьогодні тренуєш тут, завтра там. Тим паче, в Україні доволі нестабільна політична ситуація, яка, за різноманітними чутками, й стала основною причиною такого рішення іспанського наставника.

 

— Не жалкуєте, що перейшли в «Металіст», отож утратили шанс зіграти в Лізі чемпіонів?

— Ні, звичайно. Для мене найголовніше — грати, допомагати клубу виконувати поставлені завдання. Останнім часом із ігровою практикою в мене виникали проблеми, тому дуже хочеться повернутися до гри. У цьому плані «Металіст» — це новий етап, новий виклик. Отож, я зроблю все від мене залежне, щоби довести свою спроможність і допомогти команді в боротьбі за чемпіонство.

 

Роман КИРІЄНКО, УФ