Михаил КОПОЛОВЕЦ: «Вижу себя только в Карпатах»

— Ви що там, зговорилися усі? — радо мене привітав Михайло. — Тільки повернувся в Україну, як мене одразу всі «засипали» телефонними дзвінками. Хоча, здається, я вже звик до цього, адже ніколи не був обділений увагою.

— Для початку, розкажіть, чомудостроково розірвали угоду з білорусами?
— У мене в сім’ї трапилася біда — спочив мій батько. Зрозуміло, що така ситуація… Потрібно було повернутись додому. У мене залишалось іще кілька тижнів за контрактом, але керівники клубу пішли мені назустріч, припинивши співпрацю. А зараз я у Львові, в розташуванні «Карпат». Ще не говорив із функціонерами та тренерами, проте маю надію, що залишусь у команді.

— Отож разом із усією командою днями розпочали підготовку?
— Так, уже почалися тренування. Усе нормально. Щоправда, ще не вдалося поговорити особисто з головним тренером Ігорем Йовичевичем. Звісно, якісь бесіди щодо робочих моментів, самопочуття, утім розмови тет-а-тет ще не було.

— Чи пам’ятаєте його за роботою в структурі львівського клубу?
— Звичайно, пам’ятаю хорватського спеціаліста. За його часів дубль львівського клубу дуже добре виступав. Відтак мене не дивувало, коли найкращих гравців із того складу почали залучати до роботи з головною командою. За цей період, що мене не було у Львові, вони дуже підросли у всіх аспектах. Зараз же маю нагоду тренуватись із ними пліч-о-пліч, тому лише вчергове пересвідчуюсь у сказаному. Помітно, що з тих хлопчиків зробили справжніх футболістів, із якими приємно грати у футбол.

— Чи думаєте, що такий тренер підходить для нинішніх «Карпат»?
— Авжеж! Йовичевич проповідує агресивну атакувальну манеру гри, що так подобається уболівальникам. На мій погляд, він дуже харизматичний, тому в нього не буде проблем працювати зі старшими футболістами. Більше того, переконаний, що він досягне свого. Як уже згадував, віднині з ним в колективі працюватимуть його підопічні, з якими він займається вже багато років, тому адаптуватись на новій посаді не доведеться. Те ж саме стосується донесення свого бачення гри до гравців. Сподіваюсь, що молоді виконавці цьогоріч гучно заявлять про себе в прем’єр-лізі. Прийшов їхній час.

— Чи маєте бажання знову поїхати в оренду, якщо не вдасться закріпитись?
— Якщо чесно, навіть думати про це не хочу. Я вже вдосталь наїздився тими орендами, тому не хочу знову кудись вирушати. Зізнаюсь, я помилився, коли залишив Львів. Я щиро шкодую про це. Гадаю, зробив три кроки назад, коли пішов із «Карпат». Як кажуть, добре там, де нас немає. Але мені не варто було кудись їхати. Дарма я свого часу послухався Грозного.

За цей рік у моєму житті та кар’єрі сталось дуже багато. Смерть батька дала мені сильний імпульс. Відтак хочу спрямувати свої зусилля на те, щоби грати в «Карпатах». Тут навіть мови бути не може про щось інше, позаяк у Львові я став футболістом, і хочу надалі тут бути гравцем.

— Як почуваєтесь у фізичному плані? Чи не вплинули життєві негаразди на форму?
— Чудово! Відповідаючи на

другу частину питання: зараз проходили різноманітні тести, котрі засвідчують, що я у непоганих кондиціях. Проблем із здоров’ям також немає. Тому, як бачите, в цьому аспекті мені немає на що нарікати.

— Тренуючись із «зелено-білими», чи зникла ностальгія?
— Ще б пак! Як би то не було, я дуже радий сьогодні тренуватись із львів’янами. Тим паче, що повернулося чимало гравців, із якими я грав раніше. Худоб’яка бачив, Мартинюка, Голодюка радий був зустріти. Можна сказати, що я повернувся додому. Відчуваю, що сім років у Львові не могли пройти безслідно. Надалі, на жаль, відбулась маленька пауза, проте нині я не хочу знову ставати на ті ж граблі та взагалі робити помилки.

— А Ксьонза з-поміж побачених гравців не було?
— Знаєте, давайте залишимо цю тему осторонь. Це вже не до мене питання. Зараз мені не дуже хотілося би переходити на інші персоналії. Ви ж мене розумієте? Потім боком може вилізти, коротше кажучи. Тож краще зателефонуйте в клуб, вони вам дадуть відповідь.

— На який термін у вас розрахований контракт із «левами»? Не виникало непорозумінь фінансового характеру? Адже після того, як ви пішли, в команді створили зарплатну «стелю».
— У мене договір іще на два роки. Щодо грошей, скажу, що для мене зараз це не так важливо. Коли хочеш повернутись у великий футбол, фінанси тебе мало цікавлять.

— Як вам рівень галичан? Чи можете окреслити перспективи цієї команди?
— Приємно, що в нашому колективі справжній сплав молоді та досвіду. Усі знають, що в нас низка хороших молодих виконавців, натомість є такі досвідчені гравці, як Худоб’як, Голодюк, Гітченко. Як на мене, то зараз формується цілком боєздатний колектив. Перспективи ж здебільшого залежать од самих гравців, як вони зможуть проявити себе. Хоча не думаю, що з цим виникатимуть проблеми, зважаючи на цей склад та тренера. Не хочу робити компліменти, проте для вас скажу, що молоді фахівці завжди прагнуть заявити про себе. За будь-яких розкладів під орудою Йовичевича львів’яни вдало виступатимуть.

— Чи рано ще говорити про ваше майбутнє в «Карпатах»?
— Дивіться, завершилось лише одне тренування. Як я можу зараз говорити про своє майбутнє? Наразі проходить тренувальний період, отож іще нічого не зрозуміло щодо подальших подій.

— Утім усе одно прагнете пов’язати його з «зелено-білими»? До речі, на даній стадії про цілі на наступний сезонне йдеться?
— Я себе бачу лише в «Карпатах». Сподіваюсь, що оренди — пройдений етап для мене. Як показала практика, змінювати команди для мене — безглуздо. Дещо забігаючи наперед, завершити свою кар’єру я також хотів би у Львові. Я ще з керівництвом не говорив, а ви вже хочете цілі почути на майбутній чемпіонат. Повірте, ще нічого щодо подальшого не обумовлювалось. Просто зібрались, пройшли медогляд, почали тренуватись — усе по мінімуму. Якихось серйозних заяв іще не було. Хоча, припускаю, що Йовичевич вимагатиме максимального результату.

УФ