БЛАНКО: «Не жалел о своем решении приехать в Украину»

- Привіт, Себастьяне, як ти? З нами в ефірі Себастьян Бланко, гравець клубу «Металіст» з українського чемпіонату. Розкажи, як тобі грається в Україні? Чи не шкодуєш, що перебрався туди?
- Від клубу враження просто чудові. Насправді я небагато знав про український чемпіонат до пропозиції «Металіста». Футбол в Україні, звичайно ж, відрізняється від аргентинського, проте так само кожного дня доводилося багато працювати, тренуватися. Довелося піти через обставини, що склалися, однак це життя, не все залежить від нас.

- Спочатку, напевне, було складно, потрібно було здобути авторитет у колективі, викладатися на повну під час тренувань. Проте ти не був самотнім, з тобою разом грали співвітчизники - Крістальдо, Соса.
- Так, спочатку довелося долати певні труднощі, адаптуватися до іншої гри. Власне, це труднощі, через які всі ми, іноземці, проходимо у новому чемпіонаті в новій країні. Проте я ані на секунду не шкодував про своє рішення і показав якісну гру в Україні.

- Скажи, будь ласка, чи відобразилася якимось чином політична криза на клубі, на твоїй грі особисто? «Металіст» - харківський клуб, це не столиця, проте, як нам відомо, там так само було неспокійно...
- Це правда, події у країні не могли не вплинути на клуб і на гравців. Всі ми були засмучені і занепокоєні тим, що відбувалося. Я виходив на вулиці міста, де ще рік назад все було спокійно, жодних проблем, і бачив розбиті тротуари, будівлі, частина міста була просто розбита, по місту їздили танки, різна бойова техніка, відчувалася напруга серед населення. Україна - держава, в якій завжди точилася заочна боротьба ідеалів, населення фактично розділене на два протилежні табори. У зв’язку з цим виникали озброєні конфлікти, хоча звісно ж це не найкращий спосіб вирішення суперечок.

- Що тебе найбільше вразило? Що запам’яталося?
- Наприклад, як навколо стадіону київського «Динамо» звели цілі барикади, всі підходи були перекриті, заставлені шинами, палицями... Люди у касках готувалися до справжньої битви. В такій напруженій атмосфері нам було не до футболу, тим паче у ті ж дні багато людей загинуло у Києві неподалік від стадіону, прямо в центрі міста... Одним словом, справжнє божевілля!

- Різниця між Україною та Аргентиною?
- Менталітет різний, спочатку треба було пристосуватися до місцевих традицій, звичок. Але так трапляється у будь-якій новій країні.

- Нещодавно ми спілкувалися з одним з футболістів бразильського клубу «Крузейро», він розповів нам, що політика не впливає на гру команди. Чи в Україні існує сильний зв'язок між політикою та футболом? Впливає одне на інше?
- Насамперед на рівні президентів клубів, це дуже поважні, багаті, впливові люди.

- Як відреагував Харків? Як команда відреагувала на всі ці події? Чи переживали за свою кар’єру, що говорили?
- Так, безперечно на нас ця криза вплинула, і на головну команду, і на юніорів, не знали, що з нами буде, чи розпустять клуб, і переживали за своє майбутнє. Деякі тренери пішли через ситуацію, що склалася, всі були засмучені. У професійному футболі така ситуація є неприпустимою. При чому ми дуже гарно провели сезон, зайняли третє місце і пройшли до ЛЄ. Вболівальники підтримували нас як могли, цінували наші досягнення як на національному, так і на міжнародному рівні, проте все одно було досить складно. Звичайно, люди намагалися боротися, але це було нелегке випробування. Зараз всі мріють про мир та спокій у країні.

- Що ж, дякуємо тобі за те, що знайшов для нас час. Сподіваємося, що ситуація в Україні налагодиться.
- Дякую вам.

Sport.ua