Желько ЛЮБЕНОВИЧ: «Каждый пункт на вес золота»

Сербський півзахисник, котрий проводив 50-й матч у футболці «Зорі», не приховував, що його заміна допомогла команді розписати мирову з галичанами.

 

— Мене наразі вдома чекають гості, — зразу після зустрічі Любенович розставив акценти. — У вас довга розмова до мене? Маємо особ­ливий привід? Зіграв свій 50-й двобій за «Зорю», кажете? Ну тоді давайте поспілкуємось.

 

— Желько, матч був складним для луганців, але, зрештою, вам удалося звести двобій до нічиєї. Чи вщухли вже емоції?

— Емоції насправді переповнюють, але найважливіше те, що команда не програла, позаяк сьогодні було вид­но, що гра в нас не клеїлася. Нічого не виходило в організації атак, як не намагалися переломити ситуацію. Слава Богу, хлопці таки змогли в кінці відповісти львів’янам аналогічною кількістю влучень, відтак зіграти внічию. Дуже доб­ре, що продовжуємо набирати очки, тому що слід із хорошим настроєм підійти до наступного поєдинку: за три дні вдома вже приймаємо «Говерлу».

 

— Як прийнято говорити після таких ігор: ви здобули один заліковий пункт чи втратили два?

— Ми сьогодні повинні задовольнятися одним балом. Це, мабуть, усім зрозуміло. Хто би міг подумати про такий результат, коли на табло горіли — 0:2? У той момент, ймовірно, більшість уболівальників подумали, що все, більше немає шансів на позитивний підсумок. Проте добре те, що добре закінчується. Хоча, не кривитиму душею, ми дивом урятували поєдинок.

 

— Чи можете пояснити, що сталось із «чорно-білими» до заключної частини протистояння?

— Я сам ще не до кінця розібрався. Здається, напередодні гри всі чудово почувалися. Можливо, насичений графік позначився на наших діях, адже грали через два на третій день. Помітили, мабуть, що наші дії були незвично скуті.

 

— Можливо, головна причина в тому, що галичани тактично переграли «Зорю»?

— Погоджуюсь. Особливо це було помітно впродовж першого тайму: гості чудово пересувалися полем, виграли чимало підборів у боротьбі за м’яч, кожен знав, що робити на полі. Відтак «Карпати» закономірно до 70-ї хвилини були попереду з рахунком 0:2.

 

— Зізнайтеся, що заміна, коли вас замінили на Будківського, пішла на користь команді.

— Однозначно! Юрій Миколайович учасно зняв мене з гри, відтак випустив рослого нападника, котрий значною мірою допоміг колективу забивати наші м’ячі. Хоча в першому моменті прямої участі Пилипа немає, у вирішальному голі він завадив воротарю вибити м’яча, тож Данило заштовхав кулю повз Підківку.

 

— Зрештою, поєдинок із «зелено-білими» став для вас 50-м у чорно-білій футболці. Партнери вже встигли привітати?

— Поки що ніхто мене не вітав. Якщо чесно, я й сам не знав би про цей рубіж, якби наш прес-аташе Павло мені не повідомив. Загалом, приємно, що стільки граю в Луганську. Уважатиму, що колеги зробили мені подарунок.

 

— Зараз думки пов’язані з відпочинком чи підготовкою до гри з «Говерлою»?

— Звісно, що найголовніше зараз для нас повністю відновитись і набратися сил. Сподіваюся, це нам допоможе вже незабаром виграти перед рідними вболівальниками.

 

— Чи не вважаєте, що це очко може бути вирішальним у перегонах за путівку до єврокубків?

— Ми всі сподіваємося, що нам до снаги наступного сезону зіграти на міжнародній арені. Тому для нас кожний заліковий пункт — на вагу золота.

Украинский футбол