Роман КОВАЛЬЧИК:«Ми стараємося, ми вижимаємо скільки можемо»

Головний тренер «ЛТК» Роман Ковальчик:

- Я можу сказати одне, що сьогодні воротар МФК «Кардинал-Рівне» Іван Гурко переграв всіх наших. І тут не має що видумувати. Не забивати в стількох моментах – це явна відсутність майстерності. Ми хлопців вчимо, але їм не хватає індивідуальної майстерності, щоб реалізувати створені моменти. Така ситуація в нас напевно вже ігор із десять. До цього не було, хоча інколи траплялося. Я навіть більше нічого не можу додати. А вашу команду я вітаю з перемогою!

Гравців ми не стимулюємо. Адже ще на початку сезону з президентом поставили перед командою завдання, що будемо старатися боротися за місце в четвірці. Хоча явно розуміємо, що з таким складом, який ми підібрали  перший рік – це просто не реально. Все це ми знали, але все ж таки старались підтримувати, підтягувати хлопців, адже самі добре розумієте, що з таким складом вигравати в МФК «Кардинал-Рівне», «Енергії», «Урагану» складно! І це однозначно! А заряджати команду – для чого? Ми накатуємо команду, я даю можливість всім грати. Тобто сприяємо їхньому становленню, як футболістів. Тактично вони все знають, але грають прагматично, не допрацьовують в епізодах, не вистачає індивідуальної майстерності. Усі моменти реалізуй, навіть не всі… Взяти хоча б переглянути статистику кількості ударів – я впевнений що ми більше їх провели - у ствір воріт і так. Ну що не удар – то гол?

Наші воротарі сьогодні зіграли припогано. І Савенко, і Ільків. Ви розумієте, що Савенко з трьох ударів в ствір воріт – три не мав пропускати. Це просто нонсенс. А Ільків удар головою…, такі голи пропускати… Ну це просто парадокс. Я ще раз кажу, нам не вистачає майстерності, зіграності. І це однозначно.

Ви бачили, як ми програли «Енергії». Нам головою забивають, сьогодні знову ж таки головою. Дзюба постійно не забиває і так далі… мучимось…
Між іншим, ви маєте Дзюбі сьогодні подякувати, а я як тренер... Ви розумієте, для них це ще важко – недосяжно. Вони знають, але ще не можуть все зробити.

Наприклад у школі таж математика. У першому класі одне вчать, в третьому інше. Згодом йдуть алгоритми і так далі. Так і тут, ми не можемо перескочити те, що вони ще не вміють. Вони занадто молоді, і ще багато я з них не можу вижати. Якщо я їм дам складніші завдання, а ніж можливо, вони просто посипляться і все. Ми-то їх підтягуємо, але на це потрібно час. Звичайно, я не кажу, що на це потрібно два роки.

Ми кожну гру намагаємося розбирати, розглядати моменти, щоб вони врешті-решт розуміли, що і як. Але гра – це стресові ситуації. На тренуваннях вони таких помилок не роблять, а в грі – це стресова ситуація, коли гравець веде себе неадекватно. Ну молоді, ну що з ними зробиш.

Ми сьогодні приїхали прямо на гру. У нас завдання награвати команду. Нехай грають. Мені такі стресові ситуації потрібні, нехай їх роблять для футболістів. Вони ж формуються як футболісти, і їм це теж треба. У цьому сезоні ми вже програли все, але футболісти формуються.

Завтра гратимемо у Львові – два гравці пропускатимуть гру. Але будемо грати, нехай вчаться. Мені потрібні ці ситуації, адже я награю гравців. У таких іграх ми набуваємо майстерності. Окрім ігор, на тренуваннях її не набудеш!

Однозначно у Львові настроюю хлопців лише на перемогу. Як я можу хлопцям сказати – граємо в півсили? За команду треба стояти, а з футболістів вижимати максимум. Хай вчаться грати! Я їх не вчу програвати і грати в півсили, у мене взагалі такі питання не розглядаються. Просто ми не можемо грати краще, справді не можемо.

Дома не дотягнули. Тут забий Дзюба – зовсім інакший рахунок. Знову не дотягнули. Не пропустив би Савенко… Тут дуже багато складових. А все зводиться тільки до одного – не вистачає індивідуальної майстерності гравців. Ось і все!

Вони зіграються, і побачите все зміниться. Три роки тому я прийшов у «ЛТК». У тій команді був такий же Рось, а Разуванов – взагалі… Ми ж так само їх всіх попідтягували. Два роки на обкатку команди і все! Почали грати досить таки непогано. А зараз хлопці грають дуже чудово. Так буде із цими. Вся справа в кількості зіграних матчів. Ми стараємося, ми вижимаємо скільки можемо!

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ