Сергей ЛИТОВЧЕНКО: «Мы все переживаем за Кварцяного»

- Ми дуже переживали за ситуацію в Україні і в Туреччині, і коли повернулися додому, – розповідає голкіпер луцької «Волині» Сергій Літовченко. - Від телевізорів чи моніторів довго не можна відійти. Трагедія нашого народу, а тепер і війна з Росією не може не впливати на наші думки. Звісно, намагаємося професійно ставитися до роботи, тренуватися, не втрачати форму, набуту на зборах.

- У «Волині» грають футболісти із різних регіонів країни, є іноземці. Маєте спільну точку зору на те, що відбувається в Україні?
- У нас щодня тривають обговорення того, що сталося і відбувається. Справді, зі всієї держави гравці у команді, тому інформуємо один одного, що робиться у рідних містах. Навіть перед тренуваннями обмінюємося думками. Але висновок єдиний: мусимо мати єдину і сильну державу Україна.

- Де легше було сприймати і спостерігати за подіями в рідній країні – на зборах чи вдома?
- Важче в Туреччині було, адже ми були далеко від дому, нічим не могли вплинути. Тим більше, інформація із телеканалів була однобічною – там працювало тільки російське ТБ. Тому користувалися інтернетом і телефонували додому – рідні розповідали про все з перших вуст.

- Як команда сприйняла перенесення початку чемпіонату?
- Вважаю, що це слід було зробити. Обстановка важка в країні, було оголошено траур. Думаємо, що відтягувати повернення тепер не варто, стежити за нормалізацією і починати грати. Футбол – об’єднує людей.

- Як у таких умовах зберегти належну форму?
- Тренування у нас точно легшими не стали. Всі професіонали і розуміють, що важко набуту форму легко втратити, якщо легковажити із тренуваннями. Це наша робота.

Прагнемо, щоб і головний тренер повернувся у стрій якомога скоріше. Всі переживаємо за Віталія Володимировича, підтримуємо його, хочемо, щоб він якомога швидше одужав.

- «Волинь» мала грати найближчого понеділка із «Металістом». У команди виникли проблеми, які призвели до втрати головного тренера і кращого нападника.
- Я хворобливо сприйняв цю новину, адже «Металіст» із мого рідного міста. Тому щиро сподіваюся, що все у харків’ян налагодиться. У таких випадках радіти труднощам конкурентів не варто.

- Знаю, що в тебе у сім`ї відбулася приємна подія…
- Так, 26 лютого – наступного дня після повернення із зборів – дружина Олена народила мені доньку. Назвали Веронікою. Раду даємо самі, допомагають й батьки дружини, які з Луцька.

ФК «Волинь»