Александр ГРИЦАЙ: «Не нравятся призывы: Давайте в ЛЕ!»

— Олександре, розпочну зі старту підготовки до поновлення змагань. Чи пригадаєте, в якій формі перебували, коли повернулися до розташування клубу?
— Ми ж професіональні гравці: не міг собі дозволити «запустити» свої кондиції. Хоча, зізнаюся, завжди складно після відпустки входити в постійний тренувальний режим. Попервах особливо тяжко, проте швидко до цього звикаєш (потрібно буквально кілька днів), і все стає на свої місця.

— Після цього «Зоря» вирушила до Туреччини, де «чорно-білі» цієї зими вирішили змінити місце підготовки. Чи сподобалось, у яких умовах доводилося працювати команді?
— Чи змінились умови в Туреччині? Там усі спортивні комплекси збудовано аналогічно. Що два роки тому, що зараз — особливої різниці немає. Чи сподобалося? Тут справа не у цьому: сподобалося чи ні. Куди команду везуть, там і тренуємося. Хоча нарікати на щось не можу: особливих проблем не виникало. Усе пройшло нормально.

— Якісь цікаві чи нові вправи в тренувальному процесі траплялись?
— Футбол на місці не стоїть, тому нововведення у формі підготовки постійно виникають. Загалом, не хотів би зупинятися на цьому питанні. Уважаю, це внутрішньокомандні справи, тому давайте далі.

— Тренерський штаб нарікав, що свої корективи вносили погодні умови. Чи набридали в Туреччині дощі?
— На першому турецькому зіб­ранні справді докучали значні опади. На другому — всього лише кілька днів. А решту часу, навпаки, погода сприяла комфортному перебуванню на полі.

— На цьому зборі до команди, слідом за Малиновським, приєднався й Будківський. Чи зразу знайшли спільну мову з новими партнерами?
— Звичайно, Руслан і Пилип — хороші хлопці. Ніяких проблем із ними не було. Помітно, що вони приєдналися до нас не для того, щоби протирати шорти. Відтак, сподіваюся, новобранці зможуть допомогти «Зорі».

— Під час спарингів на зборах нерідко траплялися сутички на полі із суперниками, котрі значно поступалися в майстерності. Як оцінити рівень спаринг-партнерів, із якими довелося зустрітися?
— Зрозуміло, що в Туреччині проти нас грали агресивно, як по-іншому може бути? Хоча ушкодження можна отримати в будь-якому матчі, тому це не має відношення до класу візаві. Щодо травм, то їх удалось уникнути.

— Після першого збору команда мала кілька днів відпочинку. Чи вдалося перевести дух за такий короткий термін?
— Так, було зо два дні, котрі виділили на відпочинок. Завжди хочеться ще більшого, проте у цій площині нічого не вдієш. Це — наша робота, тому пот­рібно дотримуватися режиму роботи та відпочинку, сформованого нашими тренерами.

— У вашій команді сталося непоправне — пішов із життя ваш колишній одноклубник Майкон. Якось ушанували пам’ять бразильського футболіста?
— Авжеж! Хоча він недовго захищав кольори луганського ФК, у команді таки вшанували пам’ять загиблого. Коли про це дізналися, то в колективі був справжній шок, адже дуже тяжко прощатись із такою позитивною людиною. Майкон був чудовим футболістом, тому це велика втрата для всіх нас.

— Розкажете, про проблеми зі здоров’ям на другому зборі?
— Був вимушений пропустити, здається, п’ять днів. Начебто якийсь вірус був — так сказав клубний лікар. Тому намагався лікуватись у посиленому режимі, щоби якнайшвидше повернутися до тренувань із загальною групою. Отож, ще до завершення заключного зібрання відновився та приступив до тренувального процесу, відтак це не повинно позначитися на моїй загальній підготовці.

— Відзначу, що на другому турецькому зібранні «Зоря» виграла всі матчі. Вочевидь, «чорно-білі» знайшли свою гру?
— Я би так не сказав. На зборах зазвичай не приділяється багато уваги результатам гри, адже перед нами стоять інші цілі: награвати зв’язки між лініями тощо. Зрозуміло, завжди приємно вигравати та набувати психології переможців, що також має допомагати «Зорі» впродовж чемпіонату.

— Поділіться, чому був присвячений цей збір? Чи проводилася безпосередня підготовка до першого матчу у чемпіонаті?
— На той момент ще не все виконали із запланованого, щоби готуватися до першого матчу. Варто робити все крок за кроком, а не забігати вперед. Коли залишився тиждень до гри, тоді Юрій Вернидуб почав говорити про «Металіст». Нас очікує складне протистояння, тому слід добре налаштуватись.

— Зараз, коли вже повернулися до України, можете сказати, що луганці повністю готові до поновлення першості?
— Мені складно говорити про готовність. Можу лише сподіватися на це, та що недарма більше місяця перебували в Туреччині, щоби як слід набрати кондицій. Утім, усе покаже гра. Од себе можу лише запевнити, що прикладемо максимум зусиль, аби вдало розпочати другу частину сезону, можете не сумніватись.

— У першому колі ви зіграли з «Металістом» унічию, а чи є нині можливість покращити цей результат?
— Давати прогнози — справа невдячна. Маю надію, що зможемо підібрати ключі до захисту слобожан. Хоча, що тут приховувати? «Металіст» — один із лідерів чемпіонату, нам буде непрос­то. Не скажу, що на сильні команди налаштовані по-особливому. Готуємося до всіх однаково, можливо, просто інколи нам не удавалося конвертувати це в результат.

— У попередньому номері «УФ» уже екс-тренер харків’ян Мирон Маркевич зізнався, що команда третій місяць не отримує зарплатню, відтак над клубом нависла загроза зняття зі змагань. Поранений звір удвічі небезпечніший?
— Нічого не можу сказати, що там відбувається у харків’ян. Не відповім, яким чином це вплине на перебіг подій на полі. Відтак залишимо цю тему без мого коментаря.

— Зрештою, на що сподіваєтеся у цьому півріччі? Ліга Європи на відстані витягнутої руки?
— Прагнемо якомога краще виступити навесні. Адже все в наших руках. Не подобаються ці гучні промови: «Давайте вперед! Ура! Ліга Європи!». Необхідно на кожну гру виходити та демонструвати всі свої найкращі якості. Усі мають розуміти, що ми можемо та чого варті.

ukrfootball.ua