Валя СЕМЕРЕНКО:«Мечтали с Витой стоять вместе на пьедестале»

На Олімпійські ігри у Сочі біатлоністка Валя Семеренко їхала найуспішнішою українською спортсменкою поточного сезону – перемога та ще дві медалі в особистих гонках, «золото» і «срібло» в естафетах. І хоча на Іграх-2014 добігти в особистій гонці до нагороди їй так і не вдалося, проте в естафеті здійснилося все, про що мріялося – вона першою фінішувала на своєму етапі і разом з подругами по команді стала олімпійською чемпіонкою.

- Оскільки ви цього сезону є найуспішнішою біатлоністкою нашої збірної, очевидно, розраховували на олімпійську медаль і в особистих гонках?
- Звісно. У кожній гонці мені хотілося бути ближче до чільної трійки. Та я як захворіла, то й досі не можу вихворіти. Звідси і всі проблеми. Я вже як захворію, то це може тривати і два місяці, і три.

- Ви розкритикували сестру Віту після спринту, де вона фінішувала третьою, втративши срібну позицію. А що сказала про ваш виступ Віта?
- Спочатку вона запевняла мене, що старалася з усіх сил. Я відповіла, що розумію, але вигравати у суперниці три секунди і втратити перевагу на рівнинній ділянці траси! Мені було прикро за Віту. Та сестра теж мене розкритикувала, мовляв, як я могла припуститися промаху? Якби не це, здійснилася б наша мрія – стояти вдвох на олімпійському п’єдесталі.

- У гонці переслідування на останнє коло ви пішли претенденткою на медаль, та в підсумку показали п’ятий результат. Ця дисципліна стала вашим найбільшим розчаруванням?
- Я засмутилася і після спринту, і після гонки переслідування. Мені не вистачало функціональної підготовки – через хворобу. От я виклалася в естафеті, знесилилася – і знову хворію.

- В естафеті під час стрільби стоячи у вас виникли серйозні проблеми – три додаткові патрони на три мішені. Що в той момент сказали собі?
- Не хотіла б розголошувати це. Зрештою я спрацювала так, як повинна була.

- Чи не боялися, що Олена Підгрушна, яка  бігла на останньому етапі естафети і програла ходом на перших двох колах найближчим переслідувачкам росіянці Ользі Вілухіній та норвежці Турі Бергер, може втратити лідерство на останньому колі?
- Олена теж хворіла. Та на останньому колі вона нікому б не віддала цю медаль. Для себе самої, для нас і для всієї країни вона зробила все.

- Чи плакали ви після спільної перемоги в Сочі?
- Так, найдужче з усіх дівчат. Вони все ніяк не могли мене заспокоїти. А я розуміла, що могла б втратити, якби щось пішло не так.

- Біатлоністи приїхали до Сочі найпершими з усіх наших олімпійців. Що цікавого вдалося побачити?
- На жаль, нічого. Ми жили на висоті. І лікарі з тренерами не рекомендували нам спускатися вниз. Тож на олімпійський Сочі дивилися тільки по телевізору.

- З Олімпіади ви, по суті, повернулися в нову Україну. Відчули це?
- Так, але коментувати всі події, які сталися в Україні останнім часом, не буду. Скажу одне, дуже-дуже сумно. Під час Олімпіади тренери, президент федерації Володимир Бринзак старалися нас заспокоїти, адже нам треба було зробити свою роботу. Усі ми дуже переживали за Україну, обговорювали в команді події, які відбувалися в нашій країні.

- Цього сезону у вас є нагороди і перемоги на етапах Кубка світу в особистих гонках та естафеті, ви стали олімпійською чемпіонкою. Можна вважати, що із завданням на сезон впоралися?
- З одного боку, так. Та з іншого, попереду - ще три етапи, а це – 9 гонок. І я хочу закінчити сезон на тій ноті, яку я собі запланувала. Буду гнатися за нагородами далі.

espreso.tv