Максим ФЕЩУК: «В Таврии оставаться не мог»

— Максиме, як виник варіант із «Говерлою»?
— Після завершення чемпіонату зателефонував мій агент і сказав, що закарпатці зацікавлені в моїх послугах. Це був один із найшвидших і найконкретніших варіантів. Я довго не роздумував, переговорив із В’ячеславом Грозним і, не маючи ніяких сумнівів, підписав із ужгородцями угоду, розраховану на три роки.

— Виграли у фінансовому плані порівняно з «Таврією»?
— Це особисте, тож я не хотів би обговорювати. Уважаю, немає сенсу виносити таке на загальний розсуд, адже це стосується суто клубу й мене. Якщо я підписав контракт, значить, мене все влаштувало. І фінансова сторона питання — не на першому плані.

— Ви родом із Львівської області, виховувалися в «Карпатах». Для вас важливо було продовжити кар’єру в клубі на заході України?
— Це відіграло певну роль. Моя сім’я задоволена, я опинився практично біля дому.

— Із кимось із ужгородців раніше перетиналися шляхи?
— Звичайно. Із Михайлом Кополовцем разом виступали в «Карпатах», із Володимиром Єзерським довгий час грали в «Таврії».

— Не думаєте, що робите крок на місці?
— Уважаю, що це в будь-якому випадку — крок уперед. Інакше й бути не може. Це новий виток моєї кар’єри, я радий, що підписав цю угоду. Сподіваюся, «Говерла» також буде задоволена таким придбанням.

— Могли залишитися в «Таврії»?
— Насамперед, дякую сімферопольським уболівальникам, клубові, в якому провів п’ять років. Думаю, чимало віддав сімферопольцям. Але хотілося щось змінити — дуже сильно відчував це. Якщо відверто, то у Сімферополі не було можливості залишитися. Наскільки розумію ситуацію: головний тренер не бачив мене у своїй команді. Хоча із Христопулосом у мене були нормальні стосунки. Нічого поганого сказати про нього не можу. Ніяких образ — це робочий процес.

— Із яким тренером найкраще працювалося в «Таврії»?
— Це було би некоректно з мого боку. Повірте, кожен тренер щось дає тобі. На мій погляд, переважно все залежить від самого себе. Кожен сам коваль свого щастя.

— Який період у Сімферополі найбільше запам’ятався?
— Переконаний, «Таврії» я дав більше позитивного, ніж негативного. У цій команді набув досвіду. А подія номер один — виграний Кубок України. Це великий плюс і для мене, й для клубу. Ваги цьому здобутку додає те, що Кубок виграний не якимось грандом, як це зазвичай буває.

— Наостанок запитаю: в заключному матчі першої частини сезону «Таврія» поступилася саме «Говерлі», а ви так і не вийшли на поле з лави запасних. Чому?
— Розумієте, у цьому матчі я взагалі не повинен був грати. У мене було ушкодження, тож не був на сто відсотків готовий. Тренер про це знав, але, мабуть, до останнього сподівався, що я зможу вийти на поле. Проте так не сталося. Як зараз почуваюся? Чудово!

Украинский футбол