От Red Bull до McLaren Mercedes

Vodafone McLaren Mercedes

Втрачений сезон марних, як виявилося протягом року, сподівань. Сподівань на те, що абсолютно нове шасі МР4-28 зможе скласти конкуренцію дітищу геніального Едріана Ньюі. В колективі з Уокінга, який минулий рік завершував маючи шасі якщо не найкраще, то принаймні ні чим не гірше за RB8, вирішили що боротися з Red Bull за рахунок еволюційної версії боліда буде дуже тяжко. Перші тести вказали на правильність шляху підопічних Мартіна Уітмарша, та пізніше виявилося, що неймовірно швидке коло Баттона стало наслідком помилки механіків, які неправильно встановили деталі передньої підвіски. Коли всі деталі зайняли свої місця, то виявилося, що МР4-28 перетворився на середньостатистичне формульне хоч і високотехнологічне, та все ж відро з болтами, можливості якого – фініш в другій половині десятки. А відсутність не те що перемоги, а бодай одного подіуму за сезон ще яскравіше показує драматизм ситуації в якій опинилася команда.

Ситуація тільки погіршувалась через пілотів – Баттон, неначе відома усім принцеса, яка відчуває навіть найменшу горошину під власною спиною, страшенно не любить (і як показав цей рік – практично й не може) їздити, якщо болід не налаштований так як йому треба. Будь-які відхилення вбік надмірної чи недостатньої поворотності викликали головний біль спочатку у Дженсона, а згодом й у інженера та команди. Серхіо Перес, прийшовши до фантастичного колективу із завжди чемпіонськими амбіціями так старався довести свою над напарником, що в Китаї та Монако не зміг поділити дорогу з Ряйкконеном, а в Бахрейні з Баттоном, викликавши цим не одну їдку стрілу коментарів на власну адресу.



Таким чином, протягом першої третини сезону невміння (чи відсутність бажання) одного пілота боротися з труднощами і власним болідом та небажання іншого стримувати власну надмірну агресивність призвело до того, що команда просто адекватно не могла зрозуміти з якого боку треба підійти до покращення шасі. А ще й постійний тиск на команду чинився зусібіч, особливо з огляду на те, що в той момент McLaren поступалася навіть Force India.

Влітку в Уокінгу остаточно зрозуміли, що пацієнт радше мертвий, ніж живий і цілком логічно вирішили не розпорошувати сили, а сконцентруватися над МР4-29. Разом із тим після заміни Pirelli шин на поправку пішли справи й у пілотів – Дженсон починаючи з Угорщини тільки двічі не заїжджав в першу десятку (причому і в Індії, й в Абу-Дабі англієць мав проблеми та проводив зайвий піт-стоп), а Серхіо почав значно краще кваліфікуватися, що полегшувало завдання біль-менш пристойно (як для цього сезону) фінішувати.



Зрештою, коли прийшов час підписувати нові контракти з пілотами, в Уокінгу вирішили дати шанс (як сім років тому Хемілтону) своєму доморощеному Кевіну Магнуссену – чемпіону Формули Renault 3.5, який замінить Переса (що не справив потрібного на команду враження), і буде при цьому набиратися досвіду у Баттона, співпрацю з яким продовжили ще на рік. Закінчилася для команди й багаторічна співпраця з Vodafone, та враховуючи відмову від послуг Переса і грошей Сліма, стає зрозуміло, що англійці знайшли достойну заміну телекомунікаційному гіганту, от тільки поки що не поспішають оголошувати ім’я нового титульного спонсора команди.

Чи виправиться наступного року ситуація – виправиться, бо гірше ніж цього року в McLaren бути просто не повинно, та багато в чому це залежатиме як від шасі, мотору, так і самих пілотів. Новачок і чемпіон вкрай чутливий до будь-яких вад шасі можуть здатися не найкращим варіантом для McLaren, але з іншого боку англійці прекрасно знають, що на них чекає ще один напівперехідний сезон. Сезон з новими турбо-двигунами Mercedes після якого постачальником моторів стане Honda. За таких умов розраховувати на всебічний доступ до інформації німецьких моторобудівників не доводиться. Проте хіба ж команда шукає легких шляхів?..
 

Lotus F1 Team

Мабуть, серед команд-лідерів саме для Lotus сезон склався найбільш суперечливо, драматично і десь у підсумку закономірно. Джеймс Еллісон створив універсальне шасі, яке протягом всього сезону не відчувало жодних суттєвих проблем з гумою. Тоді, коли після проблем у Сільверстоуні Pirelli привезла проміжний варіант до Німеччини, а згодом нову версію в Угорщині, для одних команд це означало локальну катастрофу (як для Force India) або різке покращення форми (ми ж знаємо як чемпіонська команда виступала до та після знаменного етапу поблизу угорської столиці), для Е21 вся ця шинна істерія не мала жодного значення. Болід був стабільно швидким протягом всього сезону, що підтверджують 14 подіумів, здобутих пілотами. От тільки почавши рік перемогою Ряйкконена в Австралії, завершував колектив заупокійно без свого лідера і без шансів піднятися вище 4-го місця.

Шасі з Енстоуна таки мало свою Ахіллесову п’яту – на швидкому колі в кваліфікації ні Кімі, ні Ромен не могли тягатися з конкурентами, які переставали такими бути на гоночній дистанції, але обгін яких під час гонки часто забирав так багато часу, що поборотися більше ніж за подіум просто не виходило. Аж один раз в сезоні фін зумів кваліфікуватися на першому ряду, щоправда навіть тоді (в Шанхаї) за перемогу зачепитися не вдалося.



Та головна проблема насправді полягала у тому, що залишається за лаштунками – фінансовий стан команди залишав бажати. Це стало однією з причин чому команду покинув Еллісон, перебравшись до Маранелло. Зрештою, коли травма Ряйкконена загострилася настільки, що він ні про інше, окрім власної спини думати вже не міг, а контракт на наступний рік підписав як і Еллісон з Ferrari (причому саме тому, що жодних фінансових гарантій ні Бульє, ні Лопес фіну надати не могли), лідер команди ліг під ніж, залишивши команду на два останніх етапи з Грожаном і проблемою знайти достойну заміну (наскільки це взагалі можливо, коли мова йде про заміну гонщика калібру Кімі та ще й посеред сезону).

Якщо оцінювати виступи пілотів, то фін безумовно переграв свого візаві, особливо це стосується перших європейських етапів плюс Монреаля – поки Ряйкконен набрав 31 очко, Грожан в цей час радував уболівальників інших пілотів, які набирали залікові бали поки наш франко-швейцарець тричі сходив та ще раз опинився за бортом топ-десятки. До речі, саме починаючи з Угорщини Ромен став значно краще проводити кваліфікації, що тільки додало йому впевненості у власних силах, а восени він узагалі став одним із постійних претендентів на призове шампанське, яке зрештою зумів скуштувати 4 рази і напевно був би п’ятий, якби в Сінгапурі не підвів двигун.

Кімі провів свої 17 етапів більш рівномірно, так, він тричі залишався без очок – двічі не доїхавши до картатого прапора взагалі й в Монці приїхавши першим поза касою. Звісно якщо вірити прихильникам конспірології, то результати фіна восени підупали через те, що він оголосив про свій майбутній перехід, та з іншого боку все це нісенітниця, бо Lotus був зацікавлений у його послугах та високих результатах до останнього кола в Сан-Паулу.



Як би там не було, але потенціал Е21 дозволяв команді не просто розраховувати, а й займати друге місце в Кубку конструкторів, от тільки некваплива розкачка Грожана на початку сезону та спина Ряйкконена наприкінці не дозволили енстоунцям взяти те, що вони заслуговували. Крім того тепер їх вибір Ковалайнена замість запасного Вальсеккі виглядає як знущання над італійцем, який однозначно не міг би набрати менше очок, ніж Хейккі, зате отримав би неоціненний досвід пілотування боліду в бойових умовах.

Проблеми Жерара Лопеса ще відобразяться на команді, зрештою навіть нині одна серйозна й давно анонсована інвестиційна угода так і залишається узгодженою тільки на словах, в той час як Бульє змушений був відмовитися від підписання Хюлькенберга, якому треба платити зарплату і який не має «смачного» спонсора, на користь хоч і не завжди врівноваженого й адекватного, але із великою калиткою з грішми PDVSA Мальдонадо. Наявність в одній команді одразу і Ромена, і Пастора за замовчуванням обіцяє веселий сезон-2014, але грошові проблеми середини сезону – в час коли закладаються основи боліду наступного року – не обіцяють команді таких самих результатів або навіть наближених до них.
 

Scuderia Ferrari

Як може оцінюватися сезон командою, яка визнає тільки перемогу – звісно ж як невдалий. «Червоні» добре підготувалися до старту чемпіонату, а найголовніше – не мали якихось істотних проблем з шинами зразка 2013-го. Все починалося цілком непогано, адже поки в стані Red Bull влаштовували публічні істерики на тему шин, які не дозволяють їх машині розкривати всі 100% потенціалу, Фернандо і Феліпе в цілому непогано запрягали, хоча і тут не обійшлося без проблем, при чому придуманих самою командою – схід Алонсо на другому колі в Малайзії став яскравою ілюстрацією на тему «не бійся, ми сто разів так робили – прокотить». В Сепангу не прокотило, хоча цей схід іспанця залишився єдиним до кінця сезону.

Як і у Lotus головна проблема червоних болідів вже не перший рік лежала в площині недостатньої кваліфікаційної швидкості. Якщо на старті сезону Фернандо ще примудрявся заїжджати на другий ряд, а Феліпе взагалі зчинив міні-фурор, кваліфікувавшись другим в Малайзії, то поволі справи по суботах стали погіршуватися. Знову далися взнаки проблеми з аеродинамічною трубою, калібрування якої Скудерія завершила тільки влітку, арендуючи в Кельні трубу Toyota. В принципі навіть ці складнощі були здоланими, адже головні конкуренти шукали рецепти приборкування норовливої Орнелли Муті італійської гуми.  Та як тільки після «вибухового» скандалу в Сільверстоуні Pirelli здалася, остаточно програвши інформаційну війну «бикам» та меншою мірою Mercedes, справи Скудерії плавно покотилися під укіс…



Три других місця поспіль після літньої перерви виявилися значною мірою самообманом, бо команда разом з Алонсо розказувала, що вони змогли мінімізувати програш Феттелю, але поїзд насправді вже від перону відійшов, а наздогнати його можливостей не було. Побачивши тотальну перевагу Себастіана, в Маранелло остаточно відмовилися від чемпіонських сподівань, зосередивши роботу штабу над машиною наступного року. Для роботи над цим зуміли навіть переманити Джеймса Еллісона з Lotus, для якого це вже другий прихід до Скудерії. Зрештою, «червоні» програли боротьбу Mercedes в погоні за другим місцем і, напевно, програли б й Lotus, якби «чорно-золоті» виступали більш стабільно протягом всього сезону. Об’єктивно болід F138 можна в цілому назвати четвертим за швидкістю в цьогорічному пелотоні, але як і минулого року Ferrari зуміла скористатися проблемами одного з конкурентів, який мав кращу машину. Буквально дещиці не вистачило для того, щоб обійти ще й «срібних стріл», та воно, можливо й на краще. Єдиний аспект, в якому стайня з Маранелло виявилася найкращою – це стабільна швидкість проведення піт-стопів. Механіки команди завжди дуже чітко та швидко обслуговували своїх пілотів, надійно прикручуючи при цьому колеса. Середня тривалість зупинок в боксах Ferrari була найкоротшою серед усіх команд, але чим це їм допомогло…

Оцінювати результати пілотів команди буде як мінімум непросто, хоча б тому, що один зумів стати віце-чемпіоном, а інший посів скромне 8-ме місце в особистому заліку, набравши при цьому очок у два рази менше за напарника – такого дисонансу серед топ-команд не має в жодній. Так, Феліпе виглядав в цілому непогано, проте аж один подіум за 19 етапів, чотири гонки без очок, і 10 фінішів у другій половині топ-10 – це категорично не той результат, який може задовольнити команду. Масса протягом чотирьох років був гарним напарником для Фернандо – поступився перемогою коли було слід, пропускав свого першого номера в інших ситуаціях, але при цьому сам якось так поступово згасав, що в боротьбі за командний трофей його внесок був аж занадто скромним. Команда продовжувала вірити у свого пілота, немов один власник столичного футбольного клубу у свого головного тренера, та все марно. Цієї осені рішення, що назрівало вже не перший рік, нарешті було прийнято і Феліпе став знову вільним від міцних лещат напарника пілотом, перебравшись до Williams.



Скудерія в пошуках заміни Масси вибирала між Ряйкконеном і Хюлькенбергом, між досвідом і славою минулих днів та молодістю й перспективами у майбутньому. Вектор Суомі переміг і наступного року на нас чекає неймовірно цікаве та захоплююче протистояння іспанської пристрасті та перфекціонізму з фінським спокоєм, розсудливістю та знанням що робити. Звісно перевага буде на боці Фернандо, який уміє бути не тільки гонщиком, а й політиком, та Кімі явно не для того повертається в Маранелло, щоб просто за гроші бути спаринг-партнером іспанця. Ferrari, як і Скуадра Адзурра перед великими турнірами, завжди вважається одним із фаворитів, але вступаючи до нової ери ніхто не може бути певним у своєму світлому майбутньому. Хіба що Рорі Бірн за рік роботи зумів приготувати Едріану Ньюі такий сюрприз, що «червоні» зможуть швидко забути останні роки своїх поразок.
 

Mercedes AMG Petronas Formula 1 Team

Серед топ-команд Mercedes – єдина, яка зуміла досягти прогресу, порівняно з минулим сезоном. 5-те командне місце у 2012-му «срібні стріли» розміняли на 2-ге цього сезону, одна перемога і ще два подіуми тоді, проти трьох тріумфів та ще шести призових кубків – досить промовисто говорять про серйозний стрибок вперед колективу з Браклі. Але ж яким непростим видався для команди цей рік.

Все починалося зі старої-недоброї історії, що тягнулася з минулого – W04 на старті сезону поїдав гуму швидше, ніж FO108F 2.4 V8 встигав вгамувати спрагу свого табуна чистокровних гоночних коней. Нові покришки стали катастрофою для Mercedes, так, були два подіуми Льюіса в Малайзії та Китаї, але в Шанхаї третє місце на фініші не стало великою втіхою після старту з поула та міні-скандалом із командною тактикою, коли Росберг мав достатньо палива, щоб їхати швидше напарника, та був зупинений наказом із боксів. Маса ідей та новинок розбивалася об стіну нерозуміння того, що і як треба робити з P Zero. Проте в команді був геній політичних ігор, підстав, залаштункової боротьби та великий гуру по виходу сухими з води Росс Брон. Сивочолий англієць дав добро на таємні тести гуми в Барселоні, завдяки яким команда набагато краще зрозуміла як необхідно працювати з шинами.



Коли ж в паддоку Монако правда сплила на поверхню Брон елегантно все зумів розрулити – на засіданні Міжнародного трибуналу FIA команду «покарали» саме так, як вона і просила. Очок не знімали, обмежившись офіційним попередженням команди та шинників, а також забороною для Mercedes брати участь в липневих молодіжних тестах. Таке м’яке покарання хоч і викликало шквал критики з боку Red Bull, Ferrari (яка також провела навесні тести, але ж на боліді 2011-го року), McLaren, проте в цілому задовольнило усіх. Зрештою знахідки «срібних стріл» і «допомогли» поміняти шини на нові після британського етапу, адже саме команда з Браклі емпіричним шляхом з’ясувала, що задні покришки менш інтенсивно зношуються, якщо їх встановлювати «дзеркально». Не знали, правда, що таке використання має побічний ефект, який усі могли оцінити в Сільверстоуні.

Кардинальним чином ситуація для Льюіса з Ніко не змінилася і результати по суботах були частіше кращими, ніж недільні, адже німець трьох поулах зумів двічі перемогти, а британець лише один зі своїх п’яти поулів зумів конвертувати у тріумф. І сталося це в акурат в Угорщині. Після цього лише одного разу Льюіс зумів фінішувати вище стартової позиції, в інших випадках «нульовий» варіант був для команди оптимальним. Та найголовніше – команда краще використовувала потенціал гуми і змогла не тільки нав’язати боротьбу Ferrari за другий рядок Кубка конструкторів, а й перемогти в ній.

Протистояння Росберга з Хемілтоном стало, напевно, одним із найцікавіших всередині однієї команди, і, відверто кажучи, вкрай складно сказати хто ж переміг за гамбурзьким рахунком. Так, у Льюіса більше очок, але тільки один схід проти трьох технічних у Ніко. Британець переміг у кваліфікаціях, але німець здобув на одну перемогу більше. Подіумів більше у чемпіона-2008, але знову-таки лише на один. Якщо у команди виникали серйозні системні проблеми, як-от у Іспанії, то вони стосувалися обох (Росберг при старті з поула приїхав 6-м, а Хемілтон – 12-м, стартувавши 2-м). Так що в цілому за сезон обоє заслужили схвальних відгуків та принципово однакової оцінки, хоча не можна ігнорувати той факт, що Льюіс в перший свій сезон у новій команді зумів за його підсумками обійти напарника, для якого команда уже стала другим домом.



За останні кілька років у Браклі зібралося так багато керівників різного рівня, що подекуди виникали чутки, що крісло під Броном от-от не встоїть. Встояло, і навіть шинний скандал не скинув англійця на узбіччя. От тільки він сам по завершенні сезону вирішив піти. Куди прийде один із найуспішніших технічних директорів та керівників команд – питання залишається відкритим. Сам Росс говорить, що буде відпочивати, а десь влітку подивиться на пропозиції. Зрозуміло одне – для Mercedes це велика втрата, а для майбутньої команди, яка зможе переконати англійця прийти (або повернутися) це стане справжнім здобутком.

«Срібні стріли» тим часом готують W05 та новий турбо-двигун, який (якщо вірити чуткам, що дуже часто трансформуються на правду) обіцяє проблеми клієнтам Ferrari та Renault. Склад пілотів, що залишається незмінним, технічні директори та аеродинаміки говорять про наступний поступальний рух уперед. От тільки охочих занадто багато, а Кубок конструкторів лише один.
 

Infiniti Red Bull Racing

Кажуть, що стабільність – ознака майстерності та класу. Приблизно так можна було б описати здобутки Red Bull останніх років. Четверта еволюція RB5 стала такою ж тріумфальною, як і попередні три.  От тільки стабільність у результатах команди не дуже рівномірною вийшла цього сезону.

Шини з кевларовим кордом стали головним болем Едріана Ньюі та інших інженерів команди, яка з першого ж етапу скаржилася на те, що покришки не дають боліду повною мірою розкрити свій потенціал. Ситуацію красномовно описав Марк Веббер після гонки в Монако: «Ми просто їздили по колу, берегли шини і чекали на картатий прапор». Тепер-то ми знаємо про що саме говорили «енергетики», коли скаржилися на шини, що приховують справжній потенціал боліду, і частина з нас відверто радіє тому факту, що сталеві корди повернулися тільки в Угорщині.

В цілому, навіть першу половину чемпіонату команда провела непогано – переможний дубль вже в Малайзії (і не треба згадувати про «multi 21» – для команди позиції та кількість очок не змінилися), постійна боротьба Себастіана десь на передовій пелотону забезпечували німцеві лідерство в чемпіонаті, хоча Алонсо і Ряйкконен своєю стабільністю не давали тоді ще триразовому чемпіону спокійно себе почувати.



Коли ж влітку під час молодіжних тестів технічні новинки продемонстрували свою ефективність «бики» їх поставили в Будапешті, але результат тої гонки не примусив конкурентів поставитися до оновлень команди з пересторогою. А даремно – після літньої перерви над усіма дев’ятьма автодромами звучали гімни Німеччини й Австрії, а вказівний палець разом з радісними вигуками під час радіообмінів став необмінним атрибутом кожного Гран Прі. Перфекціонізм команди проявився навіть під час піт-стопу, коли в Остіні механіки замінили колеса на боліді Веббера за рекордні 1,923 секунди.

На думку Феттеля перемагає той, хто найбільш наполегливо працює протягом усього року, кожної сесії, кожної миті. На думку скептиків – перемагає RB9 з дуже зрілим пілотом за кермом, який, щоправда, виступає в тепличних умовах (правда забувають, що він сам зробив усе, щоб отримати таке до себе ставлення команди). Правда, як завжди, десь поруч. Головне інше – Себастіан переписав на своє ім’я один із «вічних» рекордів. Він дев’ять гонок поспіль не знає собі рівних, і серія все ще може продовжитися.

Німець в одні ворота виграв боротьбу з Марком: 17-2 у кваліфікаціях – це просто знущання над напарником (до слова, далеко не найповільнішим), про дворазову різницю по очках навіть говорити не доводиться. Зрештою, Веббер ще влітку зрозумів, що йому тут робити більше немає чого. Підписати контракт з Ferrari (за яку австралієць мріяв виступати ще коли був дебютантом і їздив за Minardi) він міг рік тому, але не став цього робити. Зараз же Марк відчув, що й крім Формули 1 життя не просто існує, воно барвисте й у інших гоночних серіях (особливо якщо там не виступають німці чи французи на ім’я Себастьян), зокрема у WEC разом із Porsche.



В Red Bull якийсь час намагалися умовити Марка змінити рішення, та після марних спроб перейшли до пошуку наступника. Ним могли стати Ряйкконен або Ріккардо – Хорнер хотів бачити фіна, Марко – австралійця. І хоча керівником команди є Крістіан, але кадрові рішення без згоди Хельмута ухвалити неможливо. Зрештою, Даніель отримає свій шанс спробувати не просто кинути виклик чемпіону, а й перемогти його на однаковій техніці. От тільки шанси на це вкрай мізерні, та не сумнівайтеся – Ріккардо докладе максимум власних зусиль, аби упіймати свого синього птаха.

Разом із завершенням сезону-2013 завершилася ера болідів Едріана Ньюі, що тягнулася із 2009-го року. Очевидно, що напрацювання для RB10 в команді є, а оскільки англієць досі не передумав працювати над гоночними болідами, то саме Red Bull вважають головним претендентом на титули наступного сезону. Проте тепер уже не все залежатиме від бази в Мілтон Кінс, бо якщо мотори Renault не будуть достатньо потужними, економічними чи надійними, а не тільки найдорожчими, то навіть посильної допомоги з боку Toro Rosso може виявитися недостатньо. Та хто напевне про це може знати зараз?
 

P.S. Таким побачили сезон 2013 на ВВС:



а таким – їх колеги-конкуренти зі Sky Sports:



В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua