Леонид БУРЯК: «Нам не стыдно за сборную Украины»

Навіть після поразки від Франції експерти прогнозують збірній України чудове майбутнє

Національна команда з футболу зазнала чи не найболючішого удару у своїй історії. «Синьо-жовта» дружи­на була вже однією ногою на чемпіонаті світу, але таки втратила свій шанс.

Каменем спотикання для України стала Франція, екс-чемпіон світу та Європи. Французи переграли україн­ців за підсумками двох матчів. Під­опічним Михайла Фоменка не допо­могла навіть впевнена домашня пе­ремога з рахунком 2:0.

Уперше у своїй історії «синьо-жовті» переграли топ-збірну у надважливому поєдинку. Тож навіть після поразки у Парижі ніхто з убо­лівальників не посміє дорікнути Ми­хайлові Фоменкові та його команді. Ще б пак, ще рік тому наша коман­да перебувала серед аутсайдерів гру­пи. Навіть оптимісти прогнозували українцям провал у відбірному циклі.

Із приходом до керма команди Ми­хайла Фоменка українці здобули шість перемог та одну нічию у відбірній групі, забили 26 голів, не пропустили жодного м'яча. І подарували незабутні два матчі плей-оф зі збірною Франції. За рік українці вибралися з дна майже на вершину! Виступ наших фут­болістів на прохання газети «Експрес» коментують відомі фахівці:

Леонід Буряк, екс-наставник збірної України:
- Дуже прикро, що путівку до Бра­зилії нам забрали, як то кажуть, з-під носа. Та нам не соромно за своїх футболістів. Вони програли Франції, майбутньому господареві Євро-2016. Команда, лідер якої Франк Рібері є претендентом на «Золотий м'яч», а їхній земляк — Мішель Платіні — очолює УЕФА. Вся Європа нині вихваляє фут­болістів збірної України. І є за що.

Олег Венглинський, екс-нападник «Дніпра» та збірної України:
—  Перед грою у Парижі теле­фонували мої друзі, байдужі до футболу люди. Питали, чи під­готував я шампанське. Я відпо­вів: ясно те, що ще нічого не ясно. Я знав, що французи так легко не здадуться... Що вдієш? Залишається подякувати грав­цям за ті незабутні миті, які вони нам подарували. .

Ще рік тому ніхто не вірив, що Україна вийде бодай у плей-оф. Ми довго вибирали тренера. Багато українців хотіли бачити на цьому посту дорогого шведа Ерікссона. А тренером став українець із ма­лою зарплатою. Його критикува­ли ще до призначення. Та Фоменко спокійно робив свою справу.

Віктор Грачов, колишній футболіст «Шахтаря»:
— Українці були близькими до того, щоб здійснити справжній футбольний подвиг. Коли Михай­ло Фоменко прийняв команду, то в нас були лише два очки і передос­таннє, п'яте місце в турнірній таб­лиці. Ми вийшли з цієї халепи! Згодом доля послала Фоменкові та компанії ще одне випробування — збірну Франції. Українські уболівальники поховали надії на мундіаль. Та ми билися до остан­ку. І за це спасибі тренерові!

Пам'ятаєте, коли призначали Фоменка, йому закидали, що він багато років не тренував. Тепер треба просити вибачення. Бо ба­чимо: увесь цей час він збирав інформацію, працював над собою і всі знання використав у цій відбірній кампанії. Висловлює­мо велику подяку Михайлові Фоменку. Він зумів об'єднати націю. Так багато радості українцям ніхто не дарує нині. Вчіться, ша­новні політики, у футболістів.

— У чому, на вашу думку, фено­мен Михайла Фоменка і ниніш­ньої збірної України?

Олег Венглинський:
— Михайло Фоменко — людина серйозна і конкретна. Він не стри­бає від радості, не лютує на лаві, а спокійно виконує свою роботу. Тре­нер дав волю гравцям в атаці, вони роблять усе, що хочуть. А от в обо­роні подбав про серйозну дисципліну. І ми домоглися результату.

Віктор Грачов:
—Його заслуга в тому, що коман­да втратила страх. За Блохіна так розкуто хлопці не діяли. Як на­слідок, українці доволі відважно протистояли збірним Англії та Франції. Це радує. Іще одна запо­рука успіху в мікрокліматі, а та­кож у грамотній тактиці, яку виби­рає головний тренер на кожен матч.

Владислав Ващук, екс-футболіст збірної України:
— Михайло Фоменко зумів ство­рити чудовий мікроклімат. Нині збірна — як одна сім'я. Байдуже що в ній грають футболісти, клуби яких між собою ворогують. Фоменко знаходить підхід до кожного. Не кожен тренер наважиться частково віддати свої повноваження футболістам. А Фоменко дозволив футболістам самим визначити склад на гру з Францією! І на поле вихо­дять справді найсильніші, а ре­зервісти не ображаються.

— Чого чекати від збірної Украї­ни після провалу у Франції?

Владислав Ващук:
—  У збірної України — чудове майбутнє. Я певен, що ми вийде­мо на Євро-2016. Я так упевнено кажу, бо в нас уже пройшла зміна поколінь. Відхід Шевченка, Вороніна, Ващука, Шовковського минув безслідно. У команді дуже багато молодих гравців. Вони нам подарують не одне свято.

Олег Венглинський:
—  Нас чекають яскраві часи. Якщо порівнювати сучасну збірну з командою 2006 року, коли ми дістатися чвертьфіналу чемпіо­нату світу, то нині маємо силь­ніших футболістів і ефективнішу манеру гри. Україна грає в атакувальний футбол, а він дає резуль­тат.

Олег ЗУБАРУК, газета Експрес