Михаил ФОМЕНКО: «Сборная Англии сильнее Франции»

Головний тренер разом із колегами з тренерського штабу і гравцями національної команди України здійснили цього року, без перебільшення,  неймовірний стрибок. 

Після минулорічного п’ятого місця у турнірній таблиці,  Україна завершила відбірний турнір на другій позиції. Пройшовши «крізь вогонь, воду й мідні труби», «синьо-жовті»  вийшли на завершальний  бар’єр на шляху до бразильського мундіалю. Напередодні першого матчу зі збірною Франції Михайло Фоменко висловив характерну для нього стриманість та поміркованість в оцінці передматчевих можливостей.

- Весь цей рік національна команда провела під знаком «останнього матчу − «або пан, або пропав». Тепер же − справді, останні зустрічі в році і заключні -  у кваліфікаційній кампанії  чемпіонату світу-2014. На Ваш погляд, є різниця між напруженими іграми збірної  у цьому груповому циклі і матчами «на виліт»?
- У нашому випадку й справді важко говорити про принципову різницю. Адже, якщо би ми зазнали невдачі в якомусь із протистоянь  на груповій стадії, то навряд чи змогли би претендувати на ігри «плей-офф». Тому для нашої команди принципової різниці між матчами з опонентами у групі та раундом «плей-офф» немає.

Ціна помилки тут така ж висока, як і в іграх проти Англії, Польщі чи Чорногорії, які ми провели цього року. Якщо би тоді ми виявили слабкість, то сьогодні не говорили б про наші шанси на потрапляння до фіналу чемпіонату  світу-2014.

- Чи погодитеся,  що Франція − найсильніший суперник із тих, з якими ми зустрічалися цього року?
- Ні. Як на мене збірна Англії − сильніша на даний момент за французів. Навіть якщо взяти до уваги виступ у групі: англійці посіли перше місце у компанії чотирьох претендентів на поїздку до Бразилії. Конкуренція у нашій групі була дуже висока і при цьому британці виграли цю боротьбу. А французи боролися за вихід фактично з однією командою − Іспанією, і програли цю дуель. Безсумнівно, іспанці − чемпіони світу та Європи, але ж більше реальних конкурентів у Франції  не було. Час покаже, хто, насправді, сильніший у нашій парі. До гри можна казати все що завгодно, але все буде зрозуміло на практиці.

- Збірна Франції − справжнє сузір’я відомих та дорогих футболістів. Наскільки складно буде грати із командою, в якій кожен гравець − особистість?
- Це будуть, справді, особливі ігри, на які гравців навіть не потрібно сильно налаштовувати. Всі розуміють, наскільки ці ігри важливі для кар’єри кожного футболіста і наскільки унікальним є шанс зіграти на чемпіонаті світу. А щодо особистостей, хочу зауважити, що і гравці нашої збірної − теж особистості і вони  будуть доводити це на футбольному полі. Тому попереду у нас − серйозне протистояння і налаштування на нього буде відповідним.

- Чи погодитеся ви із думкою деяких спеціалістів, які вважають, що гра збірної Франції залежить від виконання Франка Рібері?
- Як на мене, у французів є кілька ключових гравців, від яких залежить командний малюнок гри. А взагалі весь склад Франції − приблизно рівний за класом. Це - футболісти високого європейського рівня. А Рібері − один із лідерів своєї збірної, який, справді, вирізняється індивідуальною технікою, може повести команду  за собою. Однак це не означає, що увагу слід приділяти лише Рібері, потрібно діяти уважно на кожному клаптику поля і пильно дивитися за усіма гравцями. Французи − тактично грамотна команда, технічно оснащена і є група гравців, які можуть самотужки вирішити дою матчу.

- Чи розділяєте ви точку зору деяких спеціалістів, що Франція − це лакмусовий папірець готовності участі України на чемпіонаті світу? Мовляв, якщо обіграємо французів, то є сенс їхати на мундіаль, а якщо ні − не заслужили цього права…
- Так не можна розглядати питання, оскільки уже проведено велику роботу для того, щоби увійти до фінальної когорти команд, які претендують на поїздку до Бразилії. Так само,  немає сенсу принижувати силу інших можливих опонентів у  «плей-офф». Хто би не випав  нам у суперники, стикові матчі були би непрості і, лише здобувши підсумкову перемогу у них, команда отримує право грати у фінальному турнірі або, іншими словами, готова грати на чемпіонаті світу. Тому готовність залежить від самої команди, а не від імені її суперника. 

- Нинішній відбірний  цикл для  збірної України, яка  проходить  етап становлення, став серйозним випробуванням. Молода команда, загартована  матчами на Євро-2012, отримавши  ще більше досвіду у відбірному циклі,  з честю вийшла зі складаної турнірної ситуації...
- Хлопці все сказали самі за себе своєю роботою.  Кожен із них розуміє, для чого приїжджає до табору національної команди, як  і те, що він  представляє інтереси всієї країни.  Самовідданістю і наполегливістю  хлопці довели, що вони - непогані футболісти.

- Чи виокремилися у цій команді лідери?
- Не хочу нікого виділяти. Перш за все ми були сильні командною грою. Це був наш основний козир. Про нинішню збірну України можна сказати, що це − хороший сплав досвіду й молодості, адже до гравців, які вже брали участь у чемпіонаті світу 7 років тому додалися молоді виконавці, які вже зіграли достатньо  ігор на високому міжнародному рівні. Ось саме це поєднання разом із належним рівнем концентрації та виконанням завдань тренерського штабу й дозволило нам досягти результату. 

- Чи має значення той факт, що першу гру ми проводимо вдома?
- Раніше ці поняття розділяли: хтось вважав це перевагою або  недоліком. І так було насправді. А зараз немає принципового значення, де грати перший матч,  особливо у стикових іграх. У будь-якому разі,  ніде не можна програвати: ні вдома, ні на виїзді. Тому,  як на мене, де грати першу гру «плей-офф» - вдома чи на виїзді − різниці немає.

- Це − своєрідні кубкові ігри. Що матиме у них найбільше значення?
- Бажання − в першу чергу. Хто буде більше прагнути перемоги, зуміє помножити це на професійне вміння і виконати завдання тренера, той і переможе.

- Гра відбудеться у Києві, на НСК «Олімпійський», який стовідсотково буде заповнений вщерть. Чи відчуваєте Ви той суспільний  підйом, спричинений переможною ходою «синьо-жовтих» у відбірному циклі?
- Звісно, це відчуває команда. Де би ми не грали − в Одесі, Львові, Харкові чи Києві, вболівальники завжди заповнювали  стадіони і підтримували нас дуже тепло. На кожній арені у нашій команді було повноцінних 12 гравців, власне цього ми й очікували від наших людей на рідних стадіонах. В жодному місті ми не відчули негативного ставлення до збірної, лише один позитив. Тому, певно, справедливо, що заключний матч відбору пройде на «Олімпійському», який може вмістити найбільше число вболівальників і водночас до столиці України найзручніше доїхати з будь-якого куточка України. Тож ми знову розраховуємо на наших вболівальників:  будемо  грати разом з ними.