Сефер АЛИБАЕВ: «Пусть украинские клубы учатся зарабатывать»

Про великі рахунки. Я би не став на цьому якось особливо акцентувати, насамперед тому, що такі випадки інколи, дуже нечасто, але трапляються. Ну, буває так… Тим паче, в обох конкретних випадках були «пом’якшувальні обставини».Ось у Донецьку: по-перше, кияни пропустили швидкий гол; по-друге, через травми й дискваліфікації арсенальці грали в такому складі, що не дозволяв вносити корективи в гру шляхом підсилення, тобто шляхом замін; по-третє, «Шахтар», у нинішній ситуації, як з’ясувалося, теж має що доводити, тож грав із бажанням.

У Києві: по-перше, не треба було усувати з поля Голайдо — там порушення більше тягнуло на жовту картку; по-друге, динамівці й у попередніх матчах створювали багато моментів, просто не могли їх реалізувати, а тепер вийшло; по-третє, наставник донеччан у «Металурзі» працює не так довго, тож… Саме тому, вважаю, ні Юрій Бакалов, ані Сергій Ташуєв у відставку не подадуть, і їх, із іншого боку, туди й не відправлять… Якось, пам’ятаю, в моїй ігровій кар’єрі був такий момент: грали ми з «Металістом», пропустили м’яч уже на першій хвилині, проте в підсумку виграли — 7:1.

Про проблеми в «Арсеналі» та «Волині». Так, інформація щодо фінансового колапсу «канонірів» давно не є новиною, тепер же з’явилися дані, що в Луцьку три місяці гравці грошей не бачать. Що ж… Я ще влітку казав, що криза, яка накрила наш футбол навесні, корисна, бо призведе до оптимізації зарплатні футболістів. Тоді, як я й передбачав, окремі гравці команд ПЛ перейшли в першу лігу — й нічого, задоволені! Нехай клуби вчаться заробляти гроші, бо в зворотному випадку такі «арсенали» та «волині» траплятимуться в нас регулярно… Є ж клуби, я про це знаю напевно, де ніби все гаразд, зарплатню сплачують, але, припустімо, преміальні — ні, просто це не афішують.

Про Василя Сачка. Нині, після третини чемпіонату й доволі успішного виступу полтавської «Ворскли», багато хвалять її наставника. Називаючи ледь не найперспективнішим в Україні. На мій погляд, це передчасно: нині він, радше, не тренер, а колишній футболіст, який на новій стезі діє інтуїтивно, керуючись досвідом гравця, а не наставника. Ось побачимо, що станеться в майбутньому: будуть спади — побачимо, як він із них вийде, тоді й робитимемо висновки про перспективу.

Про «лампочку Ілліча» в Дніпропетровську. Чесне слово: де-де, а в Дніпропетровську я такого не чекав! Усе-таки клуб найвищого рівня… Недавно, перемикаючи канали, натрапив на гру Узбекистан — Йорданія, там теж зникло було світло, проте його доволі швидко відновили. А в Дніпропетровську чомусь не змогли… Хоча так, гра була єврорівня. На «Дніпро» сьогодні приємно дивитися.

«Український футбол»