Юрий ШТУРКО: «Это мой первый дубль в Премьер-лиге»

— Юрію, «Металург» поступився у Харкові, зате ви двічі відзначились. Яких емоцій більше: позитивних завдяки «дублю» чи негативних через програш?
— Це складно визначити. Передусім, ми програли, а це завжди неприємно. Так, я відзначився двічі, але, як бачите, результату поки це не приносить. Відзначитися «дублем» і перемогти — було би вдвічі приємніше.

— Так склалося, що вже до 23-ї хвилини ваша команда програвала з рахунком 0:2. Психологічно складно було продовжувати зустріч?
— Звичайно: пропустили два швидких і непотрібних м’ячі, психологічно це мало значний вплив на хлопців. Надію повернув гол на останніх хвилинах першого тайму. Після відпочинку гравці вийшли з іншим настроєм. Відповідно ми почали грати в інший футбол, адже зуміли розслабитися та зрозуміти, що можемо брати очки у Харкові. Якби не вилучення, не впевнений, із яким рахунком би завершився двобій. Навіть попри це, під завісу основного часу (здається, на 88-й хвилині) могли реалізувати свій момент і повезти до Запоріжжя один заліковий пункт.

— Тобто саме гол у роздягальню допоміг колективу певним чином перезавантажитися та вийти на наступні 45 хвилин із іншим настроєм?
— Однозначно. Намагалися не опускати рук. Як уже говорив, коли забиваєш м’яч під завісу першої частини матчу, то сподівання на наступний тайм змінюються в позитивний бік.

— Під час першої 45-хвилинки було чути, як ви кричали головному тренеру Сергію Пучкову: «Змінюйте його!». Відтак уже в першій третині поєдинку Сергій Валентинович провів дві заміни. Чому ви попросили заміни іншим гравцям? Через ігрові моменти?
— Та ні, я не маю права такого робити. Навпаки, допоміг партнеру. Коли забивали перший м’яч, травмувався Сахневич, але Андрій перебував далеко від бровки, де стояв тренер. Відтак попросив мене, а я вже передав Сергію Валентиновичу, що у Сахневича травма.

— Коли в другому таймі забивали другий м’яч, більше думали про втримання рахунку чи сподівалися на тріумф над «Металістом»?
— Тяжко відповісти, це ж — футбол: багато ще чого могло статися, й таки змінилося згодом. Утім, після того, як зрівняли, наш колектив додав, ми хотіли взяти максимум із цього протистояння. Були думки й про перемогу, а чому би й ні? Навіть якщо це гра на виїзді проти харківського ФК.

— Незадовго після цього друге попередження, відтак вилучення отримав Балич. Це суттєво вплинуло на подальший перебіг подій на полі?
— Звичайно, з «Металістом» у рівних складах важко грати, а тут доводиться це робити в меншості. Одразу перевернувся малюнок гри.

— Однак наприкінці зустрічі обидва колективи мали хороші моменти для взяття воріт. Девич свій шанс реалізував, а ось Леонардо…
— Якби в тій ситуації Леонардо скористався нагодою зрівнятися за забитими м’ячами, то, переконаний, так би поєдинок і завершився. Рахунок 3:3 був би закономірніший. За такої гри з «Металістом» ми заслуговували залікових пунктів.

— Не тисне, що «Металург» уже давно не вигравав? Чи вірите, що вже наступного туру проти «Карпат» зможете поповнити очковий доробок?
— Ми на кожну гру налаштовуємося лише перемагати. Однак усе виходить не зовсім так. Не можу знайти пояснення, чому. Не хочеться повторити долю минулого сезону.

— До речі, рахуєте свої «дуб­лі»? Можливо, пригадаєте, коли востаннє відзначалися двічі в одному матчі?
— Ні. Це мій перший «дубль» у прем’єр-лізі. Раніше доводилося відзначатися подібним чином лише у першій лізі. Звичайно, я не проти забивати кілька м’ячів за матч, адже кожен футболіст прагне відзначатися та бути корисним своїй команді.

Євген Демян, «Український футбол»