Анатолий ЧАНЦЕВ: «Металлист полностью переиграл Динамо»

- 9 тур був дуже цікавий, насичений, із неочікуваними результатами та визначенням команди, яка по праву займає першу сходинку в українській прем’єр-лізі. Тому, як на мене, звітний тур був видовищний для всіх шанувальників вітчизняного футболу, адже матчі виокремлювалися небувалою напругою. Зокрема, поєдинки у Харкові та Львові найбільше слугують яскравим підтвердженням моїх слів.

Дуже прикро, що недавно не стало Максима Білого. Ця невимовна новина сильно засмутила, бо це - велике горе. Максиму було всього 24 роки, молодий хлопець, йому ще жити й жити, творити… Але, на жаль, цієї прекрасної людини більше з нами немає.

Щодо центрального матчу туру: знову чергова поразка киян, які останніми роками потроху привчають нас до таких негативних результатів. Чи вичерпав себе в «Динамо» Блохін? Знаєте, це вирішувати керівництву клубу, адже саме вони ставили перед Олегом Володимировичем конкретні завдання, мету. «Металіст» повністю переграв столичний колектив і цілком заслужено посідає першу сходинку турнірної таблиці. Харків’яни демонструють цікавий, потужний, гостроатакувальний футбол, на який приємно дивитися. Динамівці в ігровому компоненті значно поступаються своєму супернику. Начебто й придбання сильні влітку зробили, однак ні гри, ні результату й досі немає. Щось гальмує їхній процес розвитку, не можуть поки що «біло-сині» вийти зі смуги невдач.

У матчі між «Карпатами» та «Шахтарем» перемога господарів, на моє переконання, повністю заслужена. Ні про яку випадковість тут мови йти не може. Львів’яни виглядали вкрай мотивованими, вже аж надто сильно була помітна їхня зарядженість на перемогу. «Гірники», мабуть, десь недооцінили суперника. Навіть Мірча Луческу після матчу жалівся на розслабленість своїх підопічних. Гадаю, саме факт недооцінки зіграв із донеччанами поганий жарт. Така висококласна команда, як «Шахтар», не може давати собі привілеїв, діяти абияк. Карпатівці молодці. Вони максимально виклалися, дали справжній бій, боролися за кожен м’яч, розуміючи, що тільки таким чином можуть здолати гостей. Отже, львів’ян можна тільки похвалити, адже вони справді показали класний футбол і здобули заслужену перемогу.

Також хотів би звернути увагу на епізод із поведінкою Містера після матчу, коли він відмовився потиснути руку своєму колезі. Певен, це - емоції, однак такий вчинок не може виправдати пана Луческу. Він доросла поважна людина, котра своїми титулами заслужила повагу серед колег у всьому світі. Отож, чому він так учинив? Усе ж, гадаю, це - емоції, бо інакше ніяк пояснити таку поведінку не можу.

«Український футбол»