Андрей ВОРОНИН: «Не слышал о интересе со стороны Черноморца»

21 липня екс-нападнику збірної України виповнилося 34 роки.

- Андрію, вітаємо з днем народження! Чи мали час, аби відсвяткувати?
- Так, час знайшовся. У нас якраз був вихідний, посиділи з друзями в ресторані. Таким чином й відзначили мій день народження.

- Озирнувшись, згадайте, який період у вашій кар’єрі найбільше запам’ятався?
- У моїй кар’єрі чимало було приємних моментів. Щодо клубів є що згадати, зі збірною були чемпіонати світу, й Європи… Приємного було набагато більше, ніж якогось негативу.

- Низка російських й українських ЗМІ повідомляли про те, що Андрій Воронін може перебратися до Одеси. Чи зверталися до вас представники «Чорноморця» з подібною пропозицією?
- Чесно кажучи, про це нічого не чув. Читав лише щось у мережі Інтернет, ніби мною всерйоз зацікавилися одесити. Проте особисто на мене ніхто не виходив, розмов ніяких не було з цього приводу ні з керівництвом московського «Динамо», ні з представниками «Чорноморця».

- Ваше річне відрядження до німецької «Фортуни» успішним ніяк не назвеш: провели всього 10 матчів і не забили жодного м’яча. Що стало причиною невдалого виступу?
- Якщо відверто, я би не хотів більше відповідати на запитання про «Фортуну»! Адже стільки говорив про це… Був невдалий сезон, багато що пішло не так, як того хотілося. Рік минув, повернувся в «Динамо», де чудово почуваюся. Згадувати минулий сезон мені не дуже хочеться.

- Чи не виникало бажання залишитися в Німеччині, ще пограти за якийсь клуб бундесліги?
- Як вам відомо, в Дюссельдорфі я перебував у оренді, при цьому в мене був чинний контракт із московським «Динамо». Я хотів повернутися до Москви й сумлінно його відпрацювати. У такій ситуації говорити щось про продовження кар’єри в Німеччині не має ніякого сенсу.

- Повернувшись до Москви, ви з першого матчу продемонстрували те, за що вас так люб­лять уболівальники: відзначилися у двох поєдинках двома голами. У чому криється секрет успіху Андрія Вороніна?
- Секрет? Власне кажучи, немає ніякого секрету. Гарно попрацювали на зборах, поступово набирав форму. Так вийшло, що в Німеччині отримував мало ігрової практики, тому першочерговим завданням стояла необхідність повернути собі потрібні кондиції за рахунок ігор, тренувань. Також травми, які в мене були в Дюссельдорфі, відштовхували мене назад. Наразі, слава Богу, все нормально. Пройшов із командою повноцінні збори, почуваюся добре, перебуваю у непоганій формі.

- Чи комфортно працювати під керівництвом румунського наставника «Динамо» Дана Петреску?
- Працюється нормально. Проб­лем ніяких немає. У тренувальному плані також усе добре. Узагалі в роботі з Даном Петреску постійно відчуваєш підтримку, що дуже важливо для кожного футболіста.

- Андрію, а чому ви так рано вирішили піти зі збірної? Ваш досвід точно не був би зайвим у матчах відбору до ЧС-2014.
- Минув рік після того, як я заявив про закінчення виступів за збірну. Звісно, таке рішення мені далося нелегко. Я завжди говорив і буду говорити, що збірна мені багато чого дала. І після збірної в мене залишилася маса позитивних моментів, спогадів. Дуже тяжко мені далося рішення про припинення подальших виступів у складі національної команди. А з іншої сторони, в Україні з’явилося чимало молодих, талановитих футболістів, які вже зараз можуть і повинні вирішувати ті завдання, які перед ними ставить Федерація футболу. У свою чергу, за збірною продовжую слідкувати, постійно тримаю зв’язок із гравцями.

- Як гадаєте, московське «Динамо» цього сезону побореться за місця в єврокубках?
- У нас завдання щороку стоять одні й ті ж - потрапити в єврокубки. Цього сезону команда намагатиметься прикласти максимум зусиль для досягнення поставленої мети. Чемпіонат тільки розпочався, присутня висока конкуренція, тому необхідно до кожного поєдинку підходити зібрано, максимально сконцентровано. Насправді, нинішнє «Динамо» може багато чого досягти. Найголовніше, щоби в команді була стабільність. Зі стабільністю, повірте, цій команді під силу досягти високих результатів.

- А на який термін у вас розрахований контракт із московським клубом?
- На один рік.

- Думали, чим будете займатися після закінчення футбольної кар’єри? Адже 34, роки не молоді…
- Поки що не думав, чим буду займатися після футболу. Ще мені рано над цим замислюватися. Хочу ще деякий час пограти. Голов­не, щоби здоров’я дозволяло.

Роман КИРІЄНКО, «Український футбол»