Алексей АНТОНОВ: «Дачия умеет обороняться»

- Олексію, дивлюся на вас та не вірю, що «Чорноморець» переміг, а ви забили вирішальний гол. Якийсь ви сумний…
- (Усміхнувся). Чесно кажучи, просто дуже втомився, гра була тяжкою, проти мене частенько грали зразу кілька захисників. Та всі задоволені тим, що перемогли з рахунком 2:0, а не 1:0, хоча, звичайно, це ще не гарантує нам виходу до третього раунду кваліфікації.

- Що скажете про гру?
- Нехай експерти кажуть… Нелегко було, самі бачили. Добре, що забили два м’ячі. Якби рахунок залишився 1:0, то було би ще тяжче на виїзді.

- Ясна річ, ви переглядали матчі за участі «Дачії». Щось - із попереднього сезону, щось - із поєдинків першого раунду кваліфікації. Чимось здивував суперник?
- Не скажу, що здивував, але сподобався. Організована команда, яка знає, що робити на полі, вміє оборонятися. До того ж, гості провели кілька небезпечних контратак, які цілком могли призвести до забитих м’ячів у наші ворота. Добре, що в тих епізодах такого не сталося.

- У новому сезоні кольори «Чорноморця» захищатимуть одразу чотири футболісти, які в попередньому грали за криворізький «Кривбас». Особисто для вас це важливо? Легше адаптуватися?
- Звичайно, це величезний плюс, адже, коли знаєш кількох футболістів, проводив із ними багато часу в попередньому клубі, коли зігрався з ними ще там, адаптуватися на новому місці набагато легше. Тим паче, що Прийомов і Валєєв - одесити, вони знають, що, де, як, отож можуть і підказати щось, допомогти. Водночас не забувайте, що попереднього сезону ми із Самодіним забили на двох 20 м’ячів. Тепер хочемо забивати разом за «Чорноморець».

- До речі, про забиті м’ячі. Пробивати штрафний з близької відстані в такому матчі, та ще й тоді, коли позаду тяжкий матч - справа не з легких, але ви впевнено підійшли до м’яча та забили. Скажіть, чому пробивали саме ви? Там перебували зразу кілька футболістів: Гай, Ковальчук, Фонтанелло…
- Узагалі-то пробити по воротах зі штрафного збирався Пабло (Фонтанелло. - Л. Ф.), але я випросив у нього, щоби собі завдати цього удару. Удячний за те, що він не відмовив. А з Гаєм уже після цього домовилися, що він просто пробіжить повз м’яч, а я перекину «стінку».

- Було якесь відчуття, що поцілите м’ячем у сітку? Можливо, відпрацьовуєте такі штрафні на тренуваннях?
- На тренуваннях, звичайно, відпрацьовуємо, й це в тому числі. Але тут, певне, було якесь відчуття. До того ж, дуже хотілося забити та віддячити голом одеським уболівальникам за чудову підтримку. Доб­ре, що вдалося перекинути «стінку» та подвоїти рахунок. Хоча ніхто би не лаяв, якщо би не вдалося це зробити.

- Роман Григорчук казав про те, що цього літа команду підсилять лише ті гравці, які без проблем зрозуміють схеми, за якими вона грає. Позаду кілька товариських і вже три офіційні матчі. Ви вже зрозуміли?
- Схеми Романа Йосиповича я розумію, та наскільки добре виконую свою роботу - це вже треба запитати в тренерів. Хоча розумію, що він хоче найперше бачити в моєму виконанні.

- Ви вже забили за «Чорноморець» два м’ячі - у ворота «Шахтаря» та в єврокубку - «Дачії». Комусь присвячуєте їх?
- Так, присвячую їх своєму чотирирічному синові Олегу. Усі, які забиваю.

Леонід ФРАНЦЕСКЕВИЧ, «Український футбол»