Німецька петля

«Оооо! В Німеччині безліч фанатів Формули 1, адже Феттель – чемпіон,» – такою була реакція Ганса, бармена у місцевому пабі, коли він дізнався, що ми – українці, які прилетіли в його країну заради великих перегонів. Це був понеділок. Ввечері у Кельні, куди ми прилетіли з Києва, місцеві паби були напівпорожніми, а прихильників королеви автоспорту у місті було годі сподіватись побачити. До старту гонки Гран-прі Німеччини залишався практично увесь тиждень. І коли ми повернулись у Кельн в суботу, місто вже перетворилось на суцільний карнавал. Та розгледіти бодай одного шанувальника автоспорту нам все одно не вдалося. Кельн, який знаходиться за 90 кілометрів від легендарного Нюрбургрингу, жив іншою традиційною для себе подією. Вже кілька десятків років поспіль тут відбувається парад представників секс-меншин як пам’ять про агресивні облави місцевої поліції на гомосексуалістів у 1969 році. У суботу ввечері вони саме готувалися до недільного карнавалу. На вході практично у кожен місцевий паб майорів веселковий прапор – символ толерантності, а центральними вуличками міста поміж тисяч геїв і лесбійок було не проштовхнутись.

    О 8 ранку неділі, коли ми поспішали на вокзал щоб встигнути на гонку, місто було безлюдним і надзвичайно брудним.

Сміття, мабуть, вирішили не прибирати, оскільки головна подія вихідних була попереду. Для Кельна це гей-парад, а от для нас – Гран-прі Німеччини.

Дев’ятий етап Формули 1 в останні роки почергово відбувається у Хокенхаймі і Нюрбургринзі. Цьогоріч нам пощастило потрапити до останнього, де перегони королеви автоспорту з перервами на удосконалення та будівництво нової траси відбуваються ось уже 86 років.

Місце проведення Гран-прі знаходиться в кілометрі від містечка Нюрбург і саме воно було для нас орієнтиром, до якого потрібно було дістатися, аби потрапити на гонку. Як виявилось, завдання це було не з простих і потребує окремої розповіді. Плануючи свій маршрут до Нюрбургрингу, ми обирали між двома містами Кобленц та Аденау. Саме звідти для власників квитків на Формулу, за версією користувачів кількох профільних форумів, у попередні роки відправлялися безкоштовні автобуси до траси. З двох міст ми обрали Кобленц, оскільки з Кельна туди доїхати простіше - 1,5 години електричкою за 10 євро на одного. Хоча, наприклад, можна узяти один квиток на 5 осіб. Туди і назад він коштуватиме 42 євро. Німецькі електрички, до слова, радикально відрізняються від наших чистотою та комфортом.

На вокзал міста, де зливаються річки Рейн та Мозель, ми зійшли о 10 ранку за місцевим часом. До гонки залишалося 4 години і жодних сумнівів, що ми можемо на неї не потрапити.

Ще на пероні ми помітили відсутність фанів у характерній формі. У Кобленці зійшло лише декілька людей, які були схожими на шанувальників Формули. Разом з нами на них чекало глибоке розчарування. Автобусів з міста до Нюрбургрингу було лише 3. Щодня вони відправляються о 7:30, 8:30 та 9:30 і коштує поїздка 11 євро.

Жодних безкоштовних автобусів чи хоча б збільшення кількості рейсових не було і не буде. Про це нам розповів місцевий поліцейський, додавши «Sorry» з таким виразом обличчя, наче він теж не встиг на останній автобус до траси. Єдиний варіант потрапити до Нюрбугрингу (а це майже 60 кілометрів від Кобленца) – таксі. Але витрачати 100 євро лише на дорогу аж ніяк не входило у наші плани. Поки ми блукали навколо вокзалу, ті декілька шанувальників Формули, яких занесло сюди, встигли орендувати таксі, тож навіть попроситись до когось в авто вже було неможливо. Це були неприємні півтори години, поки нарешті з вокзалу не вийшли ще троє «загублених» фанів. Вже через 5 хвилин ми сиділи у таксі і були щасливі, що поїздка коштуватиме нам «якихось» 40 євро на двох.

  Німецьким автобаном на швидкості 140 кілометрів на годину ми їхали в компанії трьох мексиканців. Даніель, Мігель та Езекуель дорогою розповіли, що наживо Формулу дивитимуться вперше і вболіватимуть за іспанця Фернандо Алонсо та Ferrari. На гонку, щоправда, їхали вони не з Мексики. Зараз хлопці навчаються в університеті німецького Ахена на інженерів. За словами Даніеля, боліди F-1 для них «найвищий рівень майстерності інженерії, а головний винахідник Red Bull Едріан Ньюї – бог свої справи».

Через 45 хвилин ми були в самому серці Нюрбургрингу. Останні хвилин 10 довелося штовхатися у пробці, яка втім виявилася меншою, ніж ми очікували. Рух тимчасово зробили одностороннім і 68 тисяч авто – саме стільки місць для паркування створили навколо автодорому – змогли більш-менш спокійно доїхати.

У нас ще залишалась година, щоб обміняти електронні квитки на справжні і знайти свою трибуну. Останнє теж завдання не з легких. Так, маючи карту траси і йдучи по вказівниках, зорієнтуватися в принципі не складно. Але ж довжина одного кола гонки більше 5 кілометрів, тому навіть знаючи куди, іти доведеться доволі довго.

Коли місця знайдено і до старту залишається трохи часу, саме пора обідати. У вікенд гонки у Нюрбургрингу працювало більше 70 кафе та кіосків. Однак навіть їх було замало, адже щоб замовити їжу потрібно було вистояти 15 хвилин у черзі. Пообідати продукцією фаст-фуду можна в середньому за 10 євро. За напоями натомість інша черга. Рухалась вона щоправда у 2 рази швидше. 0,33л німецького пива тут продавали по 3 євро (у Кельні, до слова, півлітрова банка місцевого пива у супермаркеті коштує 1 євро, а то й дешевше). До речі, купити усе це у Нюрбургринзі за готівку неможливо, спершу потрібно покласти гроші на спеціальну картку. Вона нічого не коштує, а роздають її одразу біля кіосків. Головне одразу помітити, як розплачуються вболівальники, щоб 2 рази не стояти у черзі.

Перед гонкою ми ще встигли поспілкуватися з німецькими вболівальниками F-1. Джуліан, Рей, Себастьян, Даніел прогнозовано виявилися фанами першого номера Red Bull Racing. «До Феттеля у нас був Міхаель Шумахер. Звісно, F-1 у Німеччині надзвичайно популярна, оскільки ми маємо таких видатних гонщиків. Однак футбол все одно на першому місці!», - додає посміхаючись Рей, який водночас є вболівальником гри мільйонів і королеви автоспорту. Однак чи то через скромність, чи то боячись наврочити, четверо німецьких фанів обережно говорили про можливу перемогу свого улюбленця. По-перше, кажуть вони, Гран-прі Німеччини Себастьян досі не вигравав, по-друге, поул напередодні здобув Льюіс Хемілтон.

Та своє перше місце пілот Mercedes вже традиційно для своєї команди зразка цього сезону програв одразу після старту. Під оплески місцевих вболівальників гонку очолив Себастьян Феттель.

Спостерігати за перебігом Гран-прі перебуваючи на трибунах доволі складно (звичайно, якщо у вас не квитки за 500 і більше фунтів). Так, на автодромі спеціально до гонки встановили 11 великих екранів, які показують телевізійну картинку з траси. Так, біля трибун з гучномовців лунає коментар про перебіг гонки німецькою, французькою і англійською мовами. Але роздивитися, що відбувається на екрані без бінокля – нелегко, а звук гучномовця постійно перебиває звук двигунів болідів. Однак саме останнє і є тим, для чого варто наживо спостерігати за гонками F-1. Коли ти знаходишся в кількох десятках метрів від боліда, який на шаленій швидкості пролітає повз тебе з неймовірної сили ревом двигуна, від якого закладає вуха і нікого й нічого не чути навколо – це варте того, щоб віддати сотню євро за кілька годин перебування в атмосфері головних автоперегонів світу. Шанувальники F-1, думаю, повинні мене зрозуміти.

«Ми щасливі і надзвичайно задоволені гонкою. Сьогодні, на відміну від Гран-прі Німеччини у попередні роки, була чудова сонячна погода і переміг наш улюбленець Себастьян Феттель», - ці слова, як не дивно, після гонки нам сказали не німці. Донна О’Хара, Френкі та Тірнен Мессі, щоб на власні очі побачити перемогу пілота Red Bull, приїхали з Ірландії. Швидкість та гучність болідів F-1 наживо вони відчули вже не вперше і кажуть, що побувавши на гонці одного разу, на трасу хочеться повернутися знову і знову.

Покидали ми Нюрбургринг іншою дорогою, ніж заїжджали, власне, через містечко Нюрбург. Трохи більше 1 кілометра пішки. На пам'ять про Гран-прі у розташованих вздовж дороги наметах, можна придбати безліч сувенірів. Однак ціни, традиційно для  F-1, «кусючі». Кепки стартують від 20 євро, футболки від 50. Іграшковий болід можна купити за 10 євро, але буде він ну дуже маленьким. Більші коштують 20 євро і дорожче.

Містечко Нюрбург, у якому мешкає менше 200 осіб, окрім траси відоме також своїм однойменним замком, перша згадка про який датується 12 століттям.

Однак щоб потрапити у замок нам не вистачило вже ні сил, ні часу, адже знаходиться він на горі, і дорога туди і назад у нас зайняла б щонайменше півтори години. Саме час було повертатися до Кобленца, оскільки звідти у нас були квитки до Кельна. На щастя, ми знайшли місце звідки  відправляються автобуси (нам допомогли фани, які саме йшли на автобус: вони побачили Koblenz на листочку А4, який ми тримали йдучи в протилежному напрямку). Назад автобусів, як і зранку, усього три: о 16:00, 17:00 і 18:00. Півтори години (виїжджаючи з Нюрбурга по пробках штовхалися хвилин 20), і ми знову у Кобленці. А далі Кельн і повернення додому.

Нюрбургринг чекатиме наступного Гран-прі F-1 у себе щонайменше 2 роки. Але повернутися туди варто навіть не у гоночний вікенд. Тут чи не щотижня відбуваються інші авто- та мотоперегони.

А в час, коли траса вільна, кожен охочий за окрему плату на власному чи орендованому авто може проїхати декілька кіл по легендарній «Північній Петлі». На трасі, яку гонщики прозвали «Зеленим Пеклом», перегони F-1 відбувалися до 1976 року, і ця частина автодрому вважається найскладнішою кільцевою трасою у світі. Тож заливаємо повний бак і вперед!

Ярослав КРЕЧКО, Ольга КУЧЕР, спеціально для Sport.ua