Игорь СУРКИС: «Ошибкой было отдавать Вукоевича в Спартак»

- Ігоре Михайловичу, червень - гаряча пора для футбольних трансферів…
- …Про це поки що не можу говорити. Принаймні до наступного тижня дана тема для нас табу. Так що нічим вам не допоможу.

- А ситуація з Михаликом також табуйована чи все ж можемо почути від вас малесенький коментарчик?
- Хіба є якась особлива ситуація?.. По завершенні відпочинку Тарас підійшов до мене і сказав, що інший клуб запропонував йому контракт на три роки. Причому клуб дуже солідний… Натомість ми пояснили йому, що аналогічної пропозиції з боку «Динамо» не передбачається, тобто взимку, коли в Михалика завершується термін уже анульованої угоди з нами, він так само змушений був би шукати іншу команду. Тому ми пішли йому назустріч, надавши статус вільного агента тепер, у міжсезоння, коли легше знайти нове робоче місце.

…Я хочу, щоб усі зрозуміли: «Динамо» дуже вдячне Тарасу за все, що він для нас зробив, а зробив він, повірте, чимало! Просто нам здалося, що, можливо, більше дати він уже не може. Розумієте, він же останнім часом не витримував у нас конкуренції, грав лише тоді, коли хтось із центральних захисників був травмований або отримував дискваліфікацію. Можливо, він на нас трохи за це ображався, тому, гадаю, статус вільного агента є оптимальним рішенням у цьому плані… Утім, Михалик - справжній професіонал, якому ще є що у футболі доводити, тож я бажаю йому удачі!

- Знаєте, за останній рік вражає те, з якою легкістю ФК «Динамо» прощається з тими футболістами, котрі не потрапляють в основу… Хотілось би запитати, а чому цього не було раніше - п’ять-десять років тому? Вочевидь, уникли би третього місця…
- По-перше, з нашими виконавцями прощатися завжди складно: вам здається інакше, бо ви дивитеся збоку, ви в клубі не працюєте. А насправді - це ж живі люди, а ми, керівники, не залізні… По-друге, п’ять-десять років тому наша школа працювала не так, як тепер. Точніше, давала не такі результати. Веду до того, що нині в системі «Динамо» значиться кілька десятків футболістів, які так наступають на п’яти доросліших партнерів, що було би злочином не давати їм шансу. Тож і доводиться розставатися з тими виконавцями, в перебуванні яких немає нагальної необхідності.

…Ви ж подивіться: наша команда до 19-ти років стала чемпіоном України; ми вже взяли на збори з дорослим колективом Буяльського та Калитвинцева… Або такий момент: коли 2009 року в клубі почав працювати тренер Валерій Газзаєв, ми домовилися про дві основні мети нашої роботи: турнірні результати й велика присутність у складі «синьо-білих» українців. На жаль, першу частину домовленості Валерій Георгійович виконати не зумів, але другу - сповна: Коваль, Хачериді, Гармаш, Ярмоленко. Всі вони стали на ноги при ньому.

Ось і тепер у нас наявна низка гравців, яким трішки бракує, щоби повторити долю цієї четвірки: є Селін, який зазнав травми, тож не показав усього, на що здатен; є Люлька, який був готовий грати ще навесні, проте також ушкодився, хоча й тоді, й тепер тренерський штаб запевняв мене, що йому до снаги конкурувати із Сілвою. Плюс до того, є ще низка молодих талановитих футболістів, однак тут усе залежить од них, зокрема від їхнього професіоналізму. Заграти, повторюю, можуть усі. А ми, своєю чергою, не можемо тримати гравців вічно. Тим паче тоді, коли в них є хороші пропозиції від інших команд.

…Я вас запевняю: в нас сьогодні така політика, що коли є рівні за силою виконавці, українець і легіонер, перевагу надаємо нашому! І через проблему ліміту, і через патріотичні міркування.

- А чому ж тоді не повернули з Чехії Рибалку? Він там хорошу пресу має…
- Недавно Сергій сказав мені, що саме в Ліберці вперше в житті відчув, що таке справжній футбол. Він же досі перебивався дублем та першою лігою… У нього чинна піврічна оренда, а взимку, майже напевно, заберемо його. Тим паче, на той момент, сподіваюся, Рибалка вже матиме досвід матчів у єврокубках… Загалом я дуже радий і за нього, й за клуб: із одного боку, нарешті по-справжньому прогресує обдарований спортсмен, а з іншого - все це доводить, що політика, дотримуватися якої ми вирішили віднедавна, є правильною й уже приносить свої плоди.

- Давайте наостанок змінимо географічні орієнтири - говорили про українців, а тепер спробуємо про іноземців: у недавньому інтерв’ю Олег Блохін сказав, що влітку до Києва повернуться окремі орендовані гравці, зокрема Вукоєвич, Рафаель і чомусь Кранчар. Не підкажете, куди відправили Ніко?
- (Після коротенької паузи). То, мабуть, якась помилка… Кранчар нікуди з «Динамо» не йшов. А не грав, бо зазнав серйозної травми. Хорват належить нам за контрактом, отож наразі він гратиме в Києві, однак за наявності пропозиції, що влаштує всіх, «зелене світло» для Ніко гарантоване!..

По Вукоєвичу: він точно повертається до нас і точно залишиться ще мінімум до зими. Я взагалі вважаю, що не треба було віддавати його в «Спартак»: Огнєн - наш хлопець, динамівський, справжній боєць, якого, на мою думку, якраз і забрак­ло нам, аби здобути друге місце. Хоча в тому, що взимку він нас залишить, вини клубу немає: хорват вирішив, що грає у нас нечасто, йому це не подобалося, тому й вирушив у Москву, де, як його запевнили, ігрової практики буде значно більше. Повторюю: рішення відпустити його було помилковим…

Щодо Рафаеля: в нього також діє угода з нами, проте колишній його клуб - «Шальке» з Гельзенкірхена - має термін до 1 липня. Німці володіють опцією на бразильця, проте якщо не скористаються нею до згаданого терміну, він зостанеться в нас… Наголошую, всі троє згаданих гравців є професіоналами хорошого рівня, яким наразі бракує одного: часу для того, щоби показати свої можливості. Давайте пам’ятати, що Кранчар і Рафаель (а ще - Велозу, Богданов, Віда) в нас менше року провели…

Володимир БАНЯС, «Український футбол»