Олег ШАНДРУК: «Попасть в Шахтер помешал Тимощук»

«В ролі капітана не нервував»

- Олег, які шляхи тебе привели до спортінтернату в Шепетівці?
- Так склалося, що одного разу тато надумав мене туди відвезти. Я гарно себе зарекомендував, розпочавши пізнавати ази футболу на Хмельниччині. Сталося це 1998 року. А через рік вже підписав контракт з «Волинню». Відігравши три місяці в першій лізі за лучан, я перебрався до Донецька.

- За дубль донеччан тоді грали Артем Федецький, Євген Селезньов та Дмитро Чигринський...
- Так. Але і чимало інших моїх партнерів по дублю «Шахтаря» нині грає в колективах прем’єр-ліги.

- Олеже, що завадило, на твій погляд, пробитися до основи команди Мірчи Луческу?
- В першу чергу це конкуренція. «Шахтар» - один з найтитулованіших клубів України, має дуже сильних виконавців. А на моїй позиції виступав Анатолій Тимощук. Згодом прийшов чех Томаш Хюбшман.

- Як тебе запримітив тренер київських «канонірів» Олександр Заваров?
- Олександр Анатолійович мене ще взяв на олівець, коли працював тренером «Металіста» (2004/2005.-авт). Я тоді виступав за дублюючий склад «гірників». Однак тоді не вийшло переїхати до Харкова. Коли закінчився контракт з «Шахтерем», я без проблем став гравцем «Арсеналу».

- Лідером киян був Сергій Мізін?
- Без сумніву. Ще додам імена Сергія Закарлюки й Юрія Беньо.

- До «Чорноморця» тебе запросив Семен Альтман?
- Саме він. Та через трохи Йосипович пішов з команди. Новим наставником одеситів став Віталій Шевченко.

- В 2006 році «моряки» взяли «бронзу» чемпіонату, а через трохи вилетіли до першої ліги. Можливо причина та, що до команди влилося багато південноамериканців?
- Чимала частка невдач саме в цьому. До прибуття легіонерів з Південної Америки в нас грали майже всі українці. Шевченко же почав перебудовувати колектив, міняти схему. Команда змінилася на 80 відсотків. Та й тренер мабуть не зміг поставити нам гру. Після Шевченка прийшли Віктор Гришко та Андрій Баль. Однак вони врятувати команду вже не змогли.

- Після Одеси ти опинився в Луцьку. «Моряки» тоді вилетіли до першої ліги, а «Волинь» грала в еліті. Програш полтавській «Ворсклі» (0:4) в першому турі сезону 2010/2011 став причиною того, що ти знову залишив центр Волині?
- Мені тоді запропонували перебратися до «Севастополя», що тоді увірвався до вищої ліги. Я вирішив, що краще буду якщо я залишу команду Віталія Кварцяного.

- У цьому сезоні в виїзному матчі проти «Шахтаря» ти вийшов на поле в ролі капітана. Не нервував?
- Ні. В мене не той вік аби нервувати, не сімнадцять років. Та й раніше доводилося капітанити.

- В 7 турі в матчі проти «Дніпра» Суботич відкрив рахунок. Що завадило втримати перемогу?
- Напевно, концентрація, десь недопрацювали. «Дніпро» команда досвідчена.

- Ти був в заявці лучан на матч 3 туру проти добре знайомого тобі «Чорноморця». Зізнаюся, не очікував тоді переконливої перемоги «Волині».
- Футбол тим і цікавий, що ніколи не очікуєш сенсації, а команда-фаворит програє.

- Вболівальники «Волині» прагнуть аби команда більше забивала. Чому не вдається реалізувати гольові моменти?
- Думаю, що це комплексна проблема. Тут не потрібно ділити на: захист, півзахист, атаку. Ми, якщо хочемо забити гол, розпочинаємо атаки від захисту.

- Якби було реально, кого із зіркових нападників ти запросив би до команди?
- Криштіано Рональдо й Мессі кожного року доказують, що вони є найкращі. Подобається гра Фалькао, але все рівно колумбієць не дотягує до рівня португальця з аргентинцем.

- Твій головний конкурент в центральній зоні Ян Масло?
- Якщо взяти по лініям, то найбільша конкуренція саме в центральній зоні. Тому що в нас п’ять центральних захисників, а на поле виходить всього два. Кому вже грати в старті вирішує тренер.

«Гра команди залежить від підбору гравців»

- Чи правда, що тато назвав тебе Олегом на честь нинішнього наставника «Динамо»?
- Так, це правда. Тато любить футбол, колись навіть грав на аматорському рівні.

- А хто був кумиром юного Олега Шандрука?
- Свого часу мені подобалися француз Патрік Вієйра та голландець Едгар Давідс. Я в той час грав в опорній зоні, мені імпонували футболісти, що більше тяжіли до захисту.

- Як 15-ий номер «Волині» проводить свій вільний час?
- Дуже люблю з дружиною та донькою просто погуляти по місту. Інколи ходимо в кінотеатр подивитися якийсь мультфільм. Час від часу в гості приїжджають батьки.

- Ким вони працюють?
- Мама працює в школі, а тато голова сільської ради.

- Ти закінчив школу зі срібною медаллю. Що стало на заваді на шляху до «золота»?
- Геометрія.

- Тричі володар «Золотого м’яча» Йохан Кройф сказав: «Футбол – дуже проста гра. Навіщо робити довгу передачу на 50 метрів ризикуючи втратити м’яча, коли можна віддати шкіряного ближньому». Згідний? Чи ти більше прихильник передач на кілька десятків метрів?
- Це все залежить від підбору гравців. Всі хочуть грати наче «Барселона», однак ніхто так не може. Під кожен стиль гри потрібно підібрати відповідних гравців. В того ж Інієсти не можуть відібрати м’яча. Про що йде мова? Коли в Україні часто-густо немає де нормально тренуватися, а іспанці цілий рік тренуються й грають в ідеальних умовах.

- Котрий з європейських чемпіонатів найбільше подобається?
- По конкуренції найсильнішою є англійська першість. В Іспанії ж «Барселона» та «Реал» схожі на наші «Динамо» з «Шахтарем». На Туманному Альбіоні п’ять-шість команд борються за «золото». А коли аутсайдер переможе лідера, то це не є гучною сенсацією. Також подобається німецька Бундесліга. Однак я не маю окремої улюбленої команди. Вже під час перегляду футбольного матчу з’являються симпатії на боці однієї чи іншої команди. Інколи навіть виникає бажання, аби слабша команда обіграла гранда.

- Одеса гарніша аніж Луцьк?
- Я скажу так: в моїй футбольній кар’єрі мені щастить з містами. Зокрема, в тому–таки Севастополі мені подобався клімат, погодні умови.

- В «Чорноморці» найдужче товаришував з волинянином Політило?
-До цих пір підтримую з ним стосунки. Також потоваришував з Анатолієм Діденко та Олександром Бабичем. В Одесі був дуже гарний колектив. В «Севастополі» ж найбільше спілкувався з колишніми донеччанами Ігорем Дуляєм, Євгеном Бредуном і Маріушем Левандовські.

- 15-ий номер ти вибирав сам?
-Так, вибрав сам, хоча не звертаю на подібні речі жодної уваги. Під п’ятим номером я грав в Одесі, третій мав у Севастополі, а 26 – в Києві. Я не забобонний гравець. Для мене немає різниці з якої ноги вийти на поле чи як зав’язати шнурки.

- Які плани з «Волинню» надалі?
- В мене діє контракт до кінця 2014 року. Звісно я хотів би його відпрацювати. Мене все влаштовує: люди, місто, близькість до рідного дому.

Андрій СОКОЛОВСЬКИЙ, газета Сім`я і дім, fcvolyn.net