Виктор ВАЦКО: «Многие игроки сами хотели уйти из Карпат»

Гостем програми «ПроКарпати» став віце-президент львівського клубу Віктор Вацко. Чимало вартих уваги висловлювань та думок через брак ефірного часу залишилось за кадром, тож пропонуємо вам повне інтерв’ю з одним з керівників «зелено-білих».

- Цього року «Карпати» повторили результат минулого сезону і посіли 14-е місце. Чим це можна пояснити?
- Львівський уболівальник особливий і вимогливий. Мабуть, найвимогливіший в Україні. Я розумію їхні сподівання, але їм трішки підіграли і фахівці, оцінюючи команду перед початком сезону. Були сподівання навіть попри те, що в минулому сезоні «Карпати» ледь залишилися у вищій лізі, завдяки фактору «Чорноморця», який обіграв «Оболонь». Ви знаєте те, як готувалася команда, з чого вона починала. Тому я не думаю, що в тверезомислячих людей були передумови сподіватися на те, що «Карпати» будуть боротися за єврокубки. Проте ця тема лунала і мене це дивувало.

Але ж які були підстави у «Карпат» для того, щоб бути претендентом на Лігу Європи? Керівництво клубу не припиняло стверджувати про те, що цей сезон є перехідним. Він мав дати відповідь на запитання про те, хто чого вартує в команді. У футболі є поняття циклу, і навіть у великих команд вони також закінчуються. Щодо «Карпат», то попередній цикл почався після того, як команда вилетіла у першу лігу, а закінчився він єврокубками, коли «зелено-білих» очолював Олег Кононов.

Зараз ніхто не озвучував єврокубкові завдання. Говорилося, що ми постараємося пробитися в Лігу Європи через Кубок України. Але в чвертьфіналі ми потрапили на «Шахтар». До речі, дуже дивним було те, що на жеребкуванні ми довідалися про «зірочки». Згідно з регламентом команда, в якої рейтинг нижчий, має грати вдома. Про ці зірочки стало відомо в день жеребкування. Волею долі ми мали грати в Донецьку, де «Карпати» поступилися. Програти «Шахтарю» в нинішніх реаліях, це все одно що будь-яка команда програє «Барселоні» у Лізі Чемпіонів. Всі це розуміють.

Але все ж від імені «Карпат» я прошу вибачення в уболівальників за цей сезон. Так, ми не були претендентами на єврокубки, але ми не мали бути претендентами на виліт. Наші уболівальники не мали переживати ці інфарктні тижні. Як би там не було, але команда залишилася в елітному дивізіоні. Цього разу з допомогою «Волині». Тому треба визнати, що цей сезон був провальним.

- «Карпати» пропустили 52 голи, чим побили попередній антирекорд. Взимку було придбано лише одного захисника – Гаращенкова, а на флангах оборони грали номінальні хавбеки.
- Управління командою покладено на головного тренера. Спершу командою керував Кучеров, потім Костов. Це тренерське бачення футболу, плоди його роботи. І я б не став оцінювати дії виключно захисників, а говорив би про гру на оборону всієї команди. Якщо чотирьох захисників і воротаря залишити на шматування супернику – нічого доброго з цього не вийде. Гра в обороні та кількість пропущених голів, звісно, не може не турбувати. Напевно, були тренерські тактичні прорахунки. Не хочу обговорювати роботу всіх тренерів, які з «Карпатами» працювали протягом сезону, нестачі в аналізі у ЗМІ зараз нема. Всі аналізують і критикують. Критика має бути. Справа в чому – за результат відповідає тренер. В даній ситуації також, зокрема і за оборону. Ви думаєте, нам приємно було за такі провали в захисті? Нам приємно було дивитися за стандартами біля наших воріт, де чи не кожний штрафний і кутовий створював передінфарктний стан?

Ви ставите питання у площині комплектації команди, а нею займався Костов. Можу заявити про це зі всією відповідальністю. Гравці, які прийшли взимку, за винятком Сімона Вукчевіча, це ті гравці, прізвища яких назвав Костов. Марселіньо, Гаращенков, а також Мкоян та Апарісіо, які перебували на оглядинах. Треба визнати, що ми провалили трансферну кампанію. Команду ми не посилили. Не лише придбаннями, але й втратами. Згадаємо Ткачука і Мартинюка. На моє переконання, вони могли б скласти конкуренцію гравцям основи. Наприклад, хоча б тому, що дуже ризиковано було залишатися на весну з одним опорником, який за першу частину чемпіонату отримав 2 червоні картки. А ми всі знаємо, що таке футбольна весна в Україні.

- Чого чекати від нової команди. Якою вона буде?
- Ми весну провалили, хоча і входили в неї з дуже цікавими перспективами. Виставлення гравців на трансфер – це наслідок провального сезону. Наслідок того, що творилося в команді і поза нею. Одним гравцям було не цікаво в «Карпатах», вони хотіли покинути команду. Тим більше мене здивували інтерв’ю деяких гравців. У приватних розмовах вони просили відпустити себе, бо хотіли знайти іншу мотивацію, у тому числі матеріальну. Прізвищ я не буду називати, але я таких речей не розумію. Виставлення на трансфер не означає, що ми скидаємо на гравців провину. Це не правильно і про це не можна говорити. В тому результаті, що є – винні усі. Я ще раз прошу вибачення в уболівальників. Після цього сезону всі працівники клубу мають у себе спитати, а що він зробив для того, щоб команда грала краще. Висновки будуть зроблені. На нас чекає дуже цікаве літо. 19 гравців на трансфері означає те, що кожному дали зрозуміти: гравці не раби. Ніхто нікого не буде тримати. Я читав, що мовляв, ціни на гравців неадекватні, завищені. Неправда, адекватні. Хто не хоче грати тут – нікого не тримають.

- Як буде проводитися комплектація?
- Не треба істерику здіймати. Є такі гравці, які ототожнюють себе з клубом і це заслуговує на повагу. Питання мотивації дуже важливе. В останні роки бюджет зарплат гравців «Карпат» виріс з 1,2 до 4 мільйонів доларів. Це лише зарплата, без преміальних. Крім того, в команди є всі умови: база прекрасна, тренувальні поля, відновлення, регулярні виплати зарплат, без затримок. І це в дуже важкий час для українського футболу, коли половина клубів Прем'єр Ліги суттєво поскорочувала власні бюджети. Відповідно, ми можемо спитати гравців про самовіддачу.

На жаль, ФК «Карпати» перестав бути тим, кого колись боявся весь Союз, а потім і Україна. Я спілкуюся з людьми не лише зі Львова, коло моїх співрозмовників досить велике. Раніше сюди приїжджали команди, гравці яких в роздягальні свідомість втрачали, бо їм треба було грати проти «Карпат». Повірте, оцей бойовий дух – це не порожній звук. Настрій, дух бійцівський і самовіддача – це три кити, на яких має триматися карпатівська команда. А зараз ми маємо антирекорд за пропущеними голами. Отже це наштовхує на певні висновки. Якщо гравці не будуть розуміти, за який клуб вони виступають, якщо вони не будуть тут кістьми лягати, то в «Карпатах» вони не приживуться.

- Олександр Гладкий залишив команду. Хто буде грати на його позиції?
- Одне із завдань, яке покладене на мене у клубі, - створення селекційної групи. Вона вже створена, хоча, мабуть, далека від ідеалу і не може поки вийти на такий рівень, як у провідних наших команд. Але фундамент вже закладений – служба була створена в листопаді. За осінньо-зимовий період нею було переглянуто близько 200 гравців. Не за нарізками в yuotube, а мінімум десять матчів по кожному. Про найцікавіших було зібрано максимально докладну так би мовити довколафутбольну інформацію. Звіти регулярно подавалися генеральному директору. Ми подавали перелік гравців, яких реально придбати в нашій фінансовій ситуації. Жодного гравця придбано не було. Це, як я вже казав, була прерогатива тренера. Саме він вирішував кого брати. А в цьому списку були хороші гравці, зокрема й ті, які весною створили нам багато проблем, які нам забивали. Двоє гравців з цього списку викликалися до національної збірної. Знову ж таки, поки без прізвищ. Якщо все буде нормально, то не виключаю, що ми ще побачимо їх у Львові. Все буде залежати від майбутнього фінансування.

Якщо ж говорити про майбутнє, то селекційна служба створила два списки гравців. Акцентую, що ми не купуємо гравців, а пропонуємо їх клубу і тренеру. Клуб, генеральний директор, оцінює фінансово, а тренер оцінює їх з точки зору власного бачення футболу. До першого списку увійшли гравці, які підсилять команду, що буде боротися за Лігу Європи. Перший список складений під стабільне фінансування. У другому списку переважно молоді гравці, чимало із них з планом оренди. Цей список складений під невеселу економічну ситуацію.

Є ще один дуже серйозний фактор – це рішення лозанського суду. Воно може бути для нас несподівано поганим. Тут також є два варіанти: вища ліга і не вища, і відповідно, скорочення бюджету.

- Стабільність і рівень фінансування ставляться під сумнів?
- Від команди всі вимагають результат, але давайте подумаємо, що робиться у Львові для того, щоб цей результат був. А нічого не робиться. Для мене диво було справжнє, коли я повернувся до Львова і почув як наші можновладці кажуть, що вони футбол люблять, що «Карпати» це наша гордість, наша візитівка. Але є документи, датовані 2006 роком, які стали справжнім відкриттям для мене. Його підписали солідні люди – Садовий, Сафіуллін, Томенко, Павленко… Мова йде про землю, довкола стадіону «Україна», площею в 17 гектарів. Ця земля мала перейти в користування «Карпатам». Це були не просто слова, сказані десь за чаркою в ресторані, це прописано і підписано.

Наш мер каже, що він любить футбол, але з 2006 року нічого не змінилося – віз і нині там. А вся бюрократична тяганина покликана затягнути ситуацію. Я чув, колишній мер Любомир Буняк говорив про те, що Петро Димінський дуже багато хотів, а що буде, якщо він раптом вирішить покинути команду? 150 мільйонів доларів за 12 років!!! Це за мінімальними підрахунками – стільки Петро Димінський вклав у «Карпати». Для нього це хобі. У мене хобі – риболовля. Я можу купити вудки, наживку, прикормку, розуміючи, що жодного економічного зиску з цього не отримаю - викину це все в озеро і отримаю задоволення. А ця людина вклала 150 мільйонів! І готова це робити й далі. Його інвестиції говорять про те, що для нього клуб – не просто хобі, не так, як риболовля для мене.

Так от, є домовленості, є підписи солідних людей. А з іншого боку є вимоги, є критика. От, мовляв, віддали стадіон «Україна» «Карпатам» за одну гривню. А хтось порахував, скільки клуб вклав у цей стадіон, який не те що європейським, навіть українським нормам не відповідав? Не було підігріву, не було сидінь. Але про це не говорять. Три мільйони йде на утримання стадіону – про це не говорять. Я виріс тут, на львівських стадіонах. От приходжу на СКА, де нема господаря, і плакати хочеться. Стадіон «Сільмаш», де я колись щодня тренувався – який був 25 років тому, такий і лишився. Подивіться, що з іншими стадіонами робиться. Там, де немає господаря, нічого не буде.

«Карпати» хочуть грати на новому стадіоні. Але якщо тут, у Львові, не зрозуміють усієї ситуації, не консолідують зусилля, не створять компенсаційний механізм для клубу, то тут не буде футболу. Наведу приклад київського «Динамо», в час, коли прийшли брати Суркіси. Скільки їм держава допомогла? Стадіон «Динамо», база в Кончі Заспі. Це не секрет. Це все було написано у ЗМІ. А для чого? Для того, щоб «Динамо» залишалося гордістю країни. Щоб вся Україна об’єднувалася навколо команди і пишалася нею, під час виступів в Лізі чемпіонів. У Харкові зараз новий президент, там є сприяння влади, там консолідуються. Тому «Металіст» буде грати в Лізі чемпіонів. Тому що мер і губернатор щоматчу на футболі, а в самого клубу є низка компенсаційних механізмів.

Футбол збитковий. Він не може бути прибутковим в нашій країні. Я був наївний, коли прийшов в «Карпати» з ідеалами німецького бізнесу. Де на стадіон приходить 80 тисяч фанів, а найдешевший квиток коштує 15 євро, де футболки гравців купують мільйонами. Там клуб може заробити. Останній клуб Німеччини, Іспанії, Італії, про Англію не говорю, бо це інша планета, заробляє 15 мільйонів євро лише від продажу прав на телетрансляції. А скільки у нас? Не може процвітати в футбол в країні, де люди заробляють по півтори тисячі гривень і банально не можуть дозволити собі витратити достойні кошти на своє захоплення. Не може клуб виживати з квитків і телебачення. У нас футбол виживає за рахунок меценатів.

- Нещодавно віце-президент «Говерли» Олександр Шуфрич вимагав у вас пояснення в своєму твіттері за буцімто зустрічі з Олександром Севідовим…
- Якщо вже в твіттері запити робити, то що, невдовзі рішення КДК ФФУ там будуть виставлятися, чи інші важливі документи публікуватимуть у різних «вконтактах», «фейсбуках» та «однокласниках»? Я сприйняв це з гумором, посміявся. Не вважав за потрібне реагувати. Це безпідставні звинувачення. Олександр Севідов входить до числа двох тренерів вищої ліги, з яким я особисто не знайомий і ніколи не розмовляв. Цим повідомленням Шуфрич підняв ажіотаж довкола свого клубу, зробив промо Севідову і своєму клубу. І це нормально. Наскільки я знаю з преси, контракт Севідова чинний до 2014 року. А якщо чинний контракт, то такі питання має регулювати клуб, із яким у нього угода. З іншого боку, якщо я зустрічаюся з футбольними людьми, то що, я не можу з ними кави випити? Приїхало «Динамо», п’ю каву з Алієвим. Блохін бачить, але ж він нічого в твіттер не пише. Чи з Ребровим чаю випити. Це не означає, що він до Львова зібрався і буде наступним тренером. Тому я просто посміявся. Інша справа, що це було опубліковано в день матчу з «Кривбасом». Після цього матчу жартувати ніде не хотілося: ні в твіттері, ні вдома.

- Петковіч, Іщенко, Таран, Безсонов. Це кандидати на посаду тренера «Карпат» за версією інтернет-видань. Чи є серед них реальні претенденти?
- Не буду карти відкривати, але дещо можу сказати. У нас є список кандидатів на посаду тренера, до якого входить близько 10 людей. Ми розглядаємо варіанти, зустрічаємося, невдовзі будемо приймати рішення. Ми плануємо його ухвалити до того часу, як після відпустки збереться команда. Скажу, що ми розглядаємо кандидатури виключно українців. Наша глобальна ідея полягає у створенні патріотичної команди з українців і клубних вихованців. Це не порожні слова. Яким би не було рішення Лозанни, якою б не була фінансова ситуація, у нас є завдання за три роки зробити клуб прибутковим. У реаліях нашого футболу це досягається насамперед за рахунок правильної трансферної політики. Іншим чином важко заробляти в нашій країні. «Карпати» зараз стали інвестиційно непривабливими для інвесторів. У що інвестуєш? В київському «Арсеналі», наприклад, - це благочинна акція. Там тільки логотип. У них нічого нема, навіть гравців. Роман Абрамович свого часу також купив логотип. Але крім нього базу, стадіон, офіси в центрі міста. Можна говорити про те, наскільки важливою є роль і допомога міста, держави. Бо якщо не буде консолідації… Я особисто не вірю, що клуб зникне, але боюся, щоб «Карпати» не повторили долю Тернополя, Франківська, Рівного… Команд, які зараз балансують між першою і другою лігами.

Ми свідомі наслідків від залучення молоді. Тому я і говорив про два варіанти. Перший варіант, це кістяк у вигляді досвідчених гравців і м’язів у вигляді молоді, а другий варіант – це ставка на власних вихованців. Якщо не буде інвестицій, то без другого варіанту не обійтися. Ми свідомі того, що можемо вилетіти у першу лігу. Але досвід тих же «Карпат» чи «Чорноморця» показує, що таке перезавантаження може допомогти.

У нас змінюються закони. З наступного сезону в заявці команди має бути 6 вихованців. Згодом буде 8. Ми маємо розуміти, що головний актив в сучасному футболі – це дитячі школи. Якщо не дай Бог тут не буде фінансування, якщо не підуть назустріч тим дітям, то що з ними буде? А тих, хто знаходиться на клубному забезпеченні – 600! У Львові найпотужніша дитяча футбольна структура на Західній Україні. Не просто так ФФУ вирішила створити тут регіональний центр розвитку дитячо-юнацькоги футболу. Але на цьому може бути поставлений великий і масний хрест.

Ми прагнемо до того, щоб «Карпати» стали ототожненням українського футбольного клубу. Щоб наш клуб знову отримав право називатися гордістю міста. Не лише тому, що це красивий слоган. Філософія така. Колись було таке звання - «Гроза авторитетів». Ми хочемо, щоб до Львова знову боялися їхати суперники. Щоби знали: тут нікому легко не буде. Щоб «Карпати» стали ототожненням бійцівського духу. Щоб стиль гри поєднував у собі бійцівські якості, порядок в обороні і агресію в атаці. Це лунає, можливо, дещо абстрактно, але львівський уболівальник, переконаний, прекрасно розуміє, що я маю на увазі. Попередні покоління гравців «Карпат» демонстрували це на полі.

- Новий тренер буде сам гравців вибирати?
- Ви ж чули останнє інтерв'ю генерального директора клубу... Ця зима нас навчила, що одна людина не буде приймати такі рішення. Тренер даватиме позиції, які слід посилити, і власні вимоги до гравців, що повинні їх закрити. Селекційна служба займатиметься вивченням, пошуком таких гравців і складатиме список з 5 футболістів на одну позицію. Далі рада, складена з тренера, спортивного директора та генерального директора внаслідок обговорення прийматиме рішення. Це працює в «Боруссії», правда, замість спортивного директора – там комерційний. Якщо один з трьох проти – обговорюваного гравця в команді не буде. З приходом в «Баварію» Хосеп Гвардіола поставив вимогу купити Неймара. Керівництво сіло за стіл і переконало його, що цей гравець не потрібен клубу, відповідно до його філософії. Тому одна людина не буде брати на себе відповідальність запрошувати нових гравців.

Інформаційний центр ФК «Карпати»