Виталий ПРИНДЕТА: «Кварцяный заметил меня еще школьником»

Центрбек луцької «Волині» Віталій Приндета дуже стрімко увірвався до основного складу команди. Вихованець місцевої футбольної школи весною минулого року закрив дуже важливу позицію у важких поєдинках з лідерами українського футболу після того, як у «Волині» зі складу вибули гравці центральної осі. І нині Приндета – гравець молодіжної збірної України, на якого розраховує Сергій Ковалець під час відбору на Євро-2013. Напередодні літньої відпустки клубна прес-служба поспілкувалася із Віталієм.

- Віталію, ще кілька сезонів тому ти грав у чемпіонаті Дитячо-юнацької футбольної ліги і доволі швидко перейшов на рівень Прем’єр-ліги…
- Це сталося, коли мені було 15 років. Тоді я перейшов з футбольної школи Володимира- Волинського і тоді ж стався мій дебют у матчі першої ліги з «Севастополем». Тоді ми виграли з рахунком 3:0, я вийшов на п’ять хвилин в кінці матчу. Було багато вболівальників, прекрасна атмосфера наша перемога і, загалом, дебют вдався. Після цього одразу почали довіряти тренери. У першій лізі мене ставили вже в основний склад.

- Ти народився в Дубно і перші кроки у футболі зробив саме там. Розкажи як це було?
- Ну, там у нас немає спеціалізованої футбольної школи, тому з братом грали у типовий дворовий футбол, причому щодня. Вийшло так, що коли виповнилося мені 12 років, поїхав в школу у Володимир-Волинський, там навчався, жив, ходив на тренування до спортивного класу. А в 15 років мене вже забрали до «Волині».

- Брат твій також грає футбол на професійному рівні?
- Ні, Володя приїздив до «Волині», зіграв два чи три товариські матчі, але через певні нюанси трішки не підійшов тренерам. Ще маю маленьку сестричку, їй нещодавно лише півтора роки виповнилося.

- Як твої батьки ставилися до футболу? Можливо в чомусь іншому тебе бачили?
- Це був мій вибір, а батьки мене підтримали і попри малий вік відпустили в чуже місто і все там склалося добре. Дуже допоміг у цьому мій перший тренер Олег Борисович Філик. Він зателефонував у Дубно, сказав, що є можливість вчитися на футболіста. Я поїхав на перегляд і одразу підійшов.

- А коли Кварцяний тебе вперше помітив?
- Тоді команда футбольної школи Володимира-Волинського грала проти луцької «Волині». Віталій Володимирович був присутній на всіх матчах. А пізніше я на всеукраїнських спортивних іграх молоді їздив грати за збірну області і, напевно, тоді він мене також бачив.

- Ти завжди грав у центрі півзахисту?
- В школі я грав переднім півзахисником, а тут пізніше вже в центр перейшов.

- Нападником ніколи не хотів бути чи, може, тебе на ворота ставили?
- (сміється) Ні, нападником не пробував. А на воротах часто в дитинстві стояв, бо високим був.

- Зараз ти товаришуєш з тими хлопцями, з якими раніше грав у дворовий футбол?
- Так, багато моїх друзів футболісти, грають на першість області і доволі непогано виступають.

- Ти пройшов горнило першої ліги. Як вона відрізняється від рівня Прем’єр-ліги?
- Насамперед – швидкістю. Там вона менша ніж в Прем’єр-лізі. Ну і, звісно, рівень команд слабший. Та все ж є у першій лізі 5-6 сильних колективів, які борються за високі місця і демонструють гарний футбол.

- Як раз рік тому ти остаточно перейшов із дубля до основного складу команди, дебютував у важких матчах весни 2012 року. Важко було спочатку?
- Пам’ятаю, що тоді у нас було звичайне тренування і мені сказали, що, можливо, я гратиму проти «Шахтаря». Так як я і раніше іноді виходив в основі, то несподіванкою це не стало. Сказали – треба грати, рано чи пізно все рівно потрібно починати.

- Пам’ятаєш той матч?
- Так, звісно! Могли зіграти у нічию, але не поталанило нам на останніх хвилинах.

- А з «Динамо»?
- З Динамо так само було. Могли отримати хороший результат, зачепитися на нічию.

- А коли коліна більше тремтіли: перед «Динамо» чи «Шахтарем»?
- Та потім вже й не трусилися (сміється).

- На цей момент який матч ти можеш назвати найвдалішим у своїй кар’єрі?
- У першій лізі зі «Сталлю» алчевською. Мені здається, що тоді я зіграв найкраще.

- Найбільш незручний нападник, проти якого тобі довелося грати?
- Напевно це Крістальдо. Тому що він нестандартний гравець, добре грає корпусом, прикриває м’яч.

- Який нереалізований тобою гольовий момент найбільше запам’ятався?
- В осінньому матчі з донецьким «Металургом». На 75-й хвилині я вдарив вище воріт. Потім нам забили, але ми зрівняли рахунок. В результаті – 1:1. І досі цей матч сниться (сміється).

- Знаю, що окрім футболу ти навчаєшся…
- Так, закінчую третій курс Східноєвропейського національного університету. Спеціальність моя – «Фізичне виховання і спорт». Відпустки у мене, напевне, не буде, бо окрім матчів молодіжної збірної ще буду сесію здавати.

- «Молодіжка» дуже змінилася. Що такого вам Сергій Ковалець нового сказав?
- Він дуже хороший тренер, уміє налаштувати команду на гру. Людина дуже хороша. Мені з Сергієм Івановичем дуже легко працюється, краще ніж з попереднім тренером. Кварцяного Ковалець добре знає, згадує часто, як і те, що сам грав у Луцьку.

- Які плани на збірну?
- Ми знову будемо грати декілька товариських матчів. На початку червня відбудеться турнір пам`яті Лобановського і восени почнеться відбір на чемпіонат Європи. Група у нас доволі сильна: Хорватія, Швейцарія... Але мусимо вийти з неї.

- І насамкінець кілька запитань «для анкети»: «Манчестер» чи «Челсі»?
- «Манчестер».

- «Реал» чи «Барселона»?
- «Барселона».

- «Борусія» чи «Баварія»?
- «Борусія».

ФК «Волинь»