Александр БОЙЦАН: «Кроме нашего КДК есть еще и Лозанна»

У середу увечері хтось розповсюдив інформацію, що СК «Таврія» програла апеляцію в КДК ФФУ, котра, нагадаю, стосується позову агента лівого півзахисника кримчан Махача Гаджиєва: добродій, котрого звати Вадим Шаблій, виграв справу, згідно з якою сімферопольський клуб зобов’язаний заплатити йому майже півмільйона доларів… За роз’ясненнями ми звернулися за традиційною адресою — до генерального директора «Таврії».

— Усе це поки що — непідтверджена інформація, — розпочав пояснювати Олександр Володимирович у четвер зранку, — бо жодних офіційних паперів ми не отримали. Отож наразі коментувати немає чого.

— Мені цікаво знати й таке: під час попередньої розмови ви сказали, що вас особливо цікавить реакція КДК, бо кримський СК «має серйозні аргументи».
— Так, маємо сильну позицію, яка спирається на два фактори: по-перше, на статут нашого клубу, по-друге, на чинне українське законодавство… Ми переконані, що ця справа стосується не стільки правової площини, скільки морально-етичної. Усі умови, залежні від «Таврії», було виконано. Ось і все… Хоча допоки, повторюю, теми для розмови немає, бо офіційна ухвала відсутня.

— А якщо спробувати заглянути в майбутнє? Усе-таки складно повірити, що згадані відомості виникли на порожньому місці… Може, оприлюдните ті аргументи детальніше? Іще: чи варто настільки серйозно ставитися до втрати трьох очок?
— Мені не хочеться говорити про те, чого немає… Скажу так: нашим КДК справа не обмежується, є ще інші інстанції, наприк­лад, Лозаннський спортивний арбітражний суд… Це питання, наголошую, має для нас велике значення, бо ми хочемо довести свою правоту передусім у моральному плані.

— Олександре Володимировичу, якщо відійти трохи убік: на вікенд ваша команда прийматиме «Динамо». Який у вас настрій перед грою, зваживши на свіжі 0:5 од «Шахтаря»?
— Найперше чекаю, що кримські вболівальники побачать той футбол, який хочуть бачити саме від сьогоднішньої «Таврії». На даний момент головне те, що результат зустрічі нікому не відомий, відтак із цього й виходимо.

Володимир БАНЯС, «Український футбол»