Юрий ШТУРКО: «Нам уже терять нечего»

— Команда вилетіла до першої ліги достроково, отже нам уже втрачати нічого, залишається лише виходити на матчі з усіма суперниками, які залишилися, та грати. Дуже приємно, що хлопці не опускають руки: сьогодні, думаю, ви бачили, що футболісти підбадьорювали один одного, були, як у фільмі, «один за всіх і всі за одного». Виклалися на всі сто відсотків, билися, грали з величезним бажанням і самовіддачею. Так, ми вилетіли, так, ми наступний сезон проведемо в першій лізі, але кому приємно вдома програвати з рахунком 0:4? Після такої поразки від «Ворскли» ми звичайно хотіли показати, що не настільки погано, як здається, виглядаємо, хотіли реабілітуватися перед уболівальниками.

— Як готувалися до зустрічі з «Чорноморцем»? Зупинялися на тому, що команда грала в середу важкий матч, де віддала всі сили задля здобуття путівки до фіналу Кубка України, Суперкубка, а також — до Ліги Європи?
— Перед матчем із «Чорноморцем» у нас був дуже хороший тижневий цикл: добре тренувалися, в тому числі в дворазовому режимі, виконували свої завдання. Знали, що «Чорноморець» гратиме посеред тижня й буде втомлений після важкого матчу з «Дніпром», але це — не наші проблеми, ми мали робити те, що нам казали тренери, попри стан «моряків».

— «Чорноморець» чимось зди­вував?
— Добре підготувалися до цього матчу, переглядали фрагменти матчів «Чорноморця», знали сильні та слабкі сторони гри одеської команди, отже задоволені тим, що не програли в Одесі. Нічия у цьому випадку для нас — позитивний результат.

— Ви сказали про слабкі сторони «моряків»… Удалося їх використати?
— Була певна установка від тренерів, яку я, звичайно, вам не маю права переказувати, але скажу одне: нас попросили дисципліновано зіграти в захисті. Приємно, що вдалося стримати технічних нападників одеситів і не пропустити від них жодного м’яча. Автогол не рахуємо!

— Одеса для вас — майже рідне місто. Що відчували, коли грали на цьому стадіоні?
— Так, Одеса для мене — немов друге рідне місто, дуже люблю Перлину біля моря, із задоволенням повертаюся сюди. А щодо стадіону… Ледь приїхали, одразу вийшли подивитися на газон, ще навіть перед розминкою, та, побачивши арену зсередини, одразу захотіли грати (усміхається). До речі, цей стадіон дуже надихнув нас, як і вболівальники, котрі, попри те, що команда понизилася в класі, приїхали й підтримували нас.

— «Металург» — уже в першій лізі. Звичайно, після вильоту команд із прем’єр-ліги, частенько в них кардинально змінюються склади, тренерські штаби тощо. А що скажете ви? Залишаєтесь у Запоріжжі? Чи нині це секретна інформація?
— Жодних таємниць! Зараз я, як і інші, — гравець запорізького «Металурга». Попереду в нас іще два матчі в «еліті», отже треба спочатку їх зіграти, спробувати збільшити кількість очок і потішити вболівальників і самих себе. А потім, по закінченні сезону, вже дивитимемося, що й як. Футбол — штука непередбачувана, загадувати наперед — марна справа, бо ніколи не знаєш, що може трапитися в міжсезоння. Дасть Бог, ми добре підготуємося до сезону наступного, все буде гаразд, а за рік із вами спілкуватимемося тут уже після матчу прем’єр-ліги.

Sport.ua