Саша СТЕВИЧ: «Отдал предпочтение Волыни перед Сивасспором»

Лидер «Волини» о своей карьере и нынешней ситуации в команде

Серб Саша Стевич - вихованець академії команди «Рудар» з боснійського міста Прієдор. До «Волині» він перейшов влітку 2010 року. Тож нині Сашу вважають ветераном команди, а ще справжнім бійцем-«хрестоносцем». Клубна прес-служба розмовляла із Стевичем напередодні матчу із «Арсеналом».

- Саша, розкажи про свій шлях у футбол?
- В сім років почав відвідувати і звичайну школу, і футбольну - при ФК «Рудар», що в Прієдорі. У ній грав до 16 років, потім підписав перший професійний контракт. Через рік перейшов у «Борац» (Чачак), у якому пограв до 2005 року. 

- Твої батьки підтримували любов до футболу?
- Тато професійно займався легкою атлетикою. Він чемпіоном Балканських ігор навіть був з бігу на середні дистанції – 800 та 1500 метрів. А ще тато грав у футбол і після закінчення кар’єри бігуна почав тренувати молодих футболістом, чим і нині займається вдома. Тому мама, звісно, не була проти моєї спортивної кар’єри.

- Ти завжди грав у центрі півзахисту?
- Майже завжди. Інколи тільки в центр захисту мене відправляли, бо мав відповідні антропометричні дані.

- Балканський футбол завжди славився своєю класною школою. Війни 1990-х позначилися на місцевому футболі?
- Ви знаєте моя мала батьківщина була саме в центрі всіх цих жахливих подій. Зараз навіть не хочу пригадувати нічого про ті біди моєї країни, хочу забути про війну… Я завжди почувався і почуваюся сербом, але знаю, що загалом зазвичай говорять про балканську школу футболу. Напевне, так і треба вважати. У сербській збірній зараз непрості часи – йде зміна поколінь. Національний чемпіонат відчуває проблему із фінансами, тому талановиті молоді гравці дуже рано їдуть за кордон. 

- Як ти потрапив у Фінляндію?
- До цього призвели проблеми із нечистими на руку ділками в Сербії. У мене заледве не вимагали підписання нового контракту на невигідних умовах. Мій знайомий грав у Фінляндії і порекомендував їхати туди. Тому три сезони я провів у Фінляндії, спокійно граючи за «Яро» і «Марієхамн», після чого повернувся до Сербії в «Банат», був капітаном команди. А з початку 2010 року грав в румунському «Чахлеулі», який за підсумками сезону покинув елітний дивізіон Румунії і я покинув клуб у якості вільного агента.

- Із Румунії ти потрапив до «Волині». Були інші варіанти?
- Мене хотіли бачити в себе турки із «Сівасспору», але віддав перевагу Луцьку, причому контракт підписав у свій день народження – 31 травня.

- У Луцьку ти часто травмувався. Пам’ятний матч із «Дніпром» восени 2010 року…
- Так, потім кілька швів наклали на голову… (Кілька – це аж сім – fcvolyn.net). Але я тоді попросив не міняти мене. Тривала важлива гра і треба було триматися з останніх сил. Стосовно травм – якось так співпадало все: голова, ніс… Просто позиція в мене така на полі – руйнувати атаки в центрі поля, доводиться багато боротися, отож, шрами і розсічення часто трапляються. 

- Які матчі у «Волині» найбільше сподобалися?
- Ті, в яких ми виграли, звісно. Не забуду матч і свій гол «Оболоні», коли ми залишилися в Прем`єр-лізі. Шкода, що багато травм було чимало матчів пропустив і не зміг у них допомогти команді. 

- Тебе можна часто побачити з книжкою. Що останнє прочитав?
- Це біографія одного сербського актора, який мав проблеми із законом вдома й нині живе в Нью-Йорку. А зазвичай мені читати рекомендує товариш із Бєлграда. Він письменник, тому знається на книжках, я його смакам довіряю.

- Який фільм сподобався з тих що дивився останнім часом?
- «Операція «Арго» з Беном Афлеком – той, що «Оскара» взяв цьогорічного. Гарно закрутили сюжет, а ще я люблю фільми, які на реальних подіях створені. Дивлюся зазвичай на DVD, бо на відвідини кінотеатрів часу не вистачає. 

- Саша, крім книг і кіно чим захоплюєшся?
- Люблю дивитись з друзями баскетбол. Також мені подобається парашутинг. Ходжу зі своєю дружиною у театр, концерти класичної музики та рок-концерти, коли є час.

Маю дочку Елену. До речі, дружину звати Єлена… Мені дуже-дуже подобається бути батьком. Чекаю поки ми будемо всі разом вдома, щоб багато гуляти, сміятись і веселитись. 

В Луцьку я живу третій рік. Місто спокійне і красиве. Маю тут багато друзів. Почуваю себе як вдома. Мені все подобається. Дружина каже, що якби було б більше торгових центрів, то було б краще, а мені і так чудово.

- А як познайомився із Єленою?
- Зустрілися, коли грав у «Банаті». Вона, як і я, мешкала в Белграді. Єлена грала у молодіжній збірній Сербії із волейболу. Згодом пішла вчитися на економіста зі спорту пішла.

Познайомилися випадково, тепер тішимося донькою Еленою. Імена подібні, отож, я не помиляюся, коли кличу когось з них (посміхається).

fcvolyn.net

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
© 2003-2019 Sport.ua
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности