КРИВЦОВ: «Любая победа в чемпионате – история на всю жизнь»

— Через дискваліфікації Олександр Кучер і Ярослав Ракицький не зможуть зіграти проти «Металіста». Припускаю, ви, Сергію, готуєтеся скласти пару центрбеків із Дмитром Чигринським?
— Думаю, так. Інших центральних захисників у нас немає, тож, швидше за все, ми з Дімою й гратимемо.

— Кого з нападників харків’ян найбільше остерігаєтеся?
— У «Металіста» вдосталь технічних виконавців, але, думаю, особливу увагу треба буде приділити Джонатану Кристальдо. Хоча, може, його й не треба виокремлювати, адже кого Мирон Маркевич поставить, тих і стримуватимемо.

— А якщо Марко Девич з’явиться на полі, вам, напевне, буде легше, адже знаєте його гру?
— Ну, легше нікому не буде — це точно. У «Шахтарі» Марко пробув недовго, водночас, й справді, ми вже знаємо його сильні та слабкі якості. Якщо ж Марко вийде на поле, його дії не стануть для нас сюрпризом.

— Про якості: у нього більше сильних чи слабких?
— Звичайно, сильних. Захисникам проти Марко складно грати: крім того, що він може зачепитися за м’яч, ще й готовий завжди вдатися до якихось неординарних дій.

— Олександр Кучер в інтерв’ю «УФ» відзначив, що команда прагнула оформити чемпіонство в матчі в Дніпропетровську, хоча Генріх Мхитарян хоче стати чемпіоном саме в останньому турі чемпіонату. А ви?
— Не протестуватиму проти того, щоби, обігравши «Металіст», ми офіційно оформили чемпіонство. Це було би здорово, тим більше на «Донбас-Арені».

— Не боїтеся, що святкування чемпіонства завадить підготовці до півфіналу Кубка?
— Ні, святкуватимемо тоді, коли виграємо всі внутрішні трофеї. Перше завдання —«золото» чемпіонату, друге — Кубок. І нас не влаштує щось одне. Сказавши «А», треба говорити «Б».

— Ось, до речі, воротар Антон Каніболоцький у матчі з «Дніпром» припустився серйозної помилки. Як партнери по команді його підтримали?
— У воротарів усі помилки перед очима громадськості, тому їм найважче. Антону ніхто з партнерів не пред’являв претензій. Так, він зробив похибку, але потім двічі-тричі рятував. А «Шахтар» забив, зрівнявши рахунок, отже нічого страшного, це — футбол, а в ньому всі помиляються.

— «Металіст» йде на другому місці, випереджаючи динамівців на двоє очок. Наскільки для вас мають значення турнірні показники інших команд?
— «Динамо» може вийти на друге місце, ну й що? За «срібло» розгорнулася цікава боротьба, й для вболівальників — це плюс. Нам же треба налаштовуватися на будь-який матч, бо можна програти й аутсайдеру…

— У «Шахтаря» величезна конкуренція на кожній позиції. Тільки центрбеків — четверо. А які у вас стосунки з Чигринським, Кучером і Ракицьким?
— Дружні. І дружини наші теж тісно спілкуються. Усі розуміємо, що в такій команді, як «Шахтар», святе місце порожнім не буває, найвища конкуренція на кожній позиції. Навіть якщо нас не буде, прийдуть інші хлопці.

— Так розумію, що підказуєте один одному якісь футбольні, професійні речі?
— Звичайно. У наших взаєминах немає підводних течій.

— Недавно ви вперше відзначилися голом за «Шахтар». Знаю, що до цього двічі забивали у складі запорізького «Металурга»…
— Ви знаєте, особливо й не святкував. У день гри із «Зорею» до мене приїхали батьки побачити новонародженого внука, після матчу з ними відразу поїхав додому. Уся увага була приділена моєму синові Андрію, тому про гол якось і не згадали.

— Київські динамівці легко розправилися з луганцями, «Шахтареві» ж довелося дуже несолодко. Тільки після вашого м’яча наприкінці матчу команду прорвало. У чому причина?
— Із нами «Зоря» здорово діяла в обороні, зосередивши там основні сили. Моменти ми створювали, але її редути було дуже важко зламати. Слава Богу, що хоч після стандарту забили…

— Схоже, ви з Дмитром Чигринським граєте в одній манері, у вас навіть антропометричні дані майже однакові. Це парі центрбеків, часом, не заважає?
— Для центрального захисника фактура важлива, оскільки треба десь і силову боротьбу застосувати, відтіснити нападника корпусом, виграти верховий м’яч. Отож, чим захисник крупніший, тим краще.

— А як же швидкісні дані?
— Це на поверхні: якщо в тебе швидкості немає, то за нападником ти не вженешся.

— Коли команда дізналася, що Мірча Луческу залишається, це її заспокоїло?
— Звичайно. Але тренер нас заспокоїв ще раніше, сказавши: «Якщо вирішу піти, то ви про це дізнаєтеся першими». А коли сповістили, що він підписав ще на два роки контракт, усі зраділи, бо ж у нас з’явився додатковий час попрацювати з таким, не маю сумніву, видатним наставником.

— Трансфер Тайсона з «Металіста» у «Шахтар» виглядав переконливо. Але навіть це не дозволило бразильцю швидко перейнятися філософією гри «Шахтаря». Скільки вам знадобилося для цього часу?
— У кожного тренера — своє бачення футболу. У Містера воно складне, але ефективне. І потрібен час, щоби зрозуміти схеми перебудов, комбінацій. Навіть Вілліан, якого нині так високо цінують, рік-півтора грав відрізками. Тому в Тайсона, вважаю, є ще час, щоби нарешті виявити ті лідерські якості, як і в «Металісті».

— Говорячи про майбутній матч «Шахтар» — «Металіст», відомо, що в «гірників» дуже технічна передня лінія, а у харків’ян «бразило-аргентинська» атакувальна ланка гідна поваги. Чия візьме?
— На перший план вийде реалізація моментів, а також надійна гра в обороні. Як це не банально звучить, але той, хто впевненіше діятиме попереду й позаду, переможе.

— Поєдинки «Шахтаря» на НСК «Олімпійський» та «Дніпро-Арені» засвідчили, що «гірники» ловлять більше кураж на виїзді, коли майже всі вболівають проти донеччан. Що скажете?
— Та ні, нам просто дуже приємно грати при заповнених трибунах, у Дніпропетровську, Києві, Луганську, Запоріжжі… Така класна команда як «Шахтар» повинна впевнено перемагати не тільки вдома, а й на виїзді. Хоча, звичайно, на «Донбас-Арені» нам найприємніше грати, враховуючи прекрасну підтримку трибун і високу якість газону.

— У вас вже є дві золоті медалі із «Шахтарем». Питання третього чемпіонства практично вирішене. Яка з трьох нагород буде найбажаніша?
— Будь-яка перемога в чемпіонаті — історія на все життя. Якщо виграємо в нинішньому чемпіонаті «золото», воно буде для мене найприємнішим із моральної точки зору, адже саме цього сезону провів найбільше ігор в основі.

Дмитро ДОЙНІКОВ, «Український футбол»