Юрий ВЕРНИДУБ: «Дадим бой Динамо»

— Юрію Миколайовичу, за мотивами минулотижневої поразки від гранда: що стало головною причиною того, що не вдалося втримати нічию, яку команда зберігала аж до 81 хвилини?
— Справді, трималися довгий час, але все зламала одна помилка під час стандарту, коли нам забивав Кривцов. А потім трапилася ще одна груба помилка — Мхитарян був хтозна-де, але в підсумку обігнав і Шунича, і Петряка. Інші, замість того, щоби підстрахувати хлопців, спостерігали за цим епізодом збоку… Загалом, подібна поразка спіткала нас не так давно — в Кривому Розі, де ми також погано зіграли у стандартних ситуаціях. Водночас, роботу над помилками ми провели — розібрали цю гру до дрібниць, тому, сподіваюся, вони не повторюватимуться.

— А за рахунок чого «Зоря» трималася аж до закінчення поєдинку: талану чи організації? Чи проглядається позитив у змісті гри?
— Позитив убачав би, якби нічию таки вдалося втримати. Але наразі мушу констатувати, що підопічні опустили руки після першого пропущеного м’яча, не проявили характер. З іншого боку, може, воно піде на користь, буде для них наукою. Сподіваюся, зрозуміють, що з такими суперниками, як «Шахтар», «Динамо», «Дніпро» чи «Металіст» (а з останніми трьома нам іще грати) концентрацію треба зберігати до фінального свистка. Ледь почнеш тішитися нічиєю під час поєдинку — саме тоді й пропустиш. Це нам наочно показав «Шахтар». Щодо непоганої гри до 81 хвилини, відзначу, ми добре розібрали дії суперника, вивчили їх. І, в принципі, підопічні виконували установку до цієї хвилини добре. Та й статистика ТТД свідчить: якщо в першому таймі нам бракувало швидкого переходу з оборони в атаку, то з виходом Ліпартії, котрий проявив свої організаторські здібності передусім у фазі атаки, швидкість переходу в напад підвищилася, тож створювали гостроту біля воріт «Шахтаря». Повторюся: хлопці просто не дограли до кінця. Тому за першим м’ячем пішов другий, третій… Мені, як тренеру, доволі тяжко це визнавати.

— Чи реально нині «Зорі» протистояти такій команді, як «Шахтар»? Що має суттєво змінитися в структурі клубу чи безпосередньо в команді в першу чергу для досягнення такого ефекту?
— Наразі не хотів би про це говорити. Нам треба завершити сезон, а потім побачимо, як усе піде. Особисто розумію, що нам потрібно зробити для подальшого прогресу команди. Наразі ж підтверджуються мої слова — спочатку треба стати твердим середняком.

— Перепрошую, але схоже запитання у контексті вашого наступного суперника, «Динамо»…
— Скажу так: що з «Шахтарем», що з «Динамо» нав’язувати боротьбу, чинити супротив і намагатися відбирати очки ми просто зобов’язані.

— Минулого сезону «Зоря» позбавила киян шансів на «золото». Нині маєте прекрасну можливість відібрати шанси на перепустку до Ліги чемпіонів. Це доля?
— Усе може бути. Але як воно складеться в суботу, судити не беруся. На це в нас є телепрограми, особливо «ПроФутбол», де сидять експерти, які все знають. Я лише можу пообіцяти, що силкуватимемося дати бій гостям, адже гратимемо перед рідними вболівальниками, яких, певен, збереться повний стадіон. «Динамо» теж не має права втрачати очки, тому чекаю на цікавий поєдинок.

— Яка мотивація в «Зорі»? Чи є думки про Лігу Європи?
— Кажуть, для футболістів найважливіші поєдинки — стартові у сезоні, коли треба залишити по собі хороший слід на майбутнє, та ще останні, коли треба довести тренеру свою потрібність команді. Чим вам не мотивація? Тим паче, гравці мають відпрацьовувати свою зарплатню, а не просто отримувати гроші. Треба грати за честь клубу й за вболівальників. Ось і в суботу ніхто не має права відбувати номер на полі.

Анатолій ВОЛКОВ, «Український футбол»