Евгений НЕПЛЯХ: «Если бы я волновался, то точно бы не забил»

— Євгене, наскільки розумію, враження від гри — якнайкращі?
— Емоцій забагато… Це — кубковий двобій, змагатися за перемогу треба було до останнього, що ми й робили.

— Кого вважаєте героєм матчу — Литовку чи себе, адже таки забили вирішальний м’яч?
— Звичайно, Ігоря, бо ми мали забивати під час гри, а йому довелося виручати команду.

— Мабуть, не помилюся, якщо припущу, що перед поєдинком «Севастополь» готувався до серії пенальті…
— Так, ми завжди відпрацьовуємо одинадцятиметрові, особливо перед кубковими матчами. Зокрема, були тренування й у переддень.

— Тобто знали заздалегідь, що пробиватимете?
— Перед серією пенальті нас тільки спитали, хто готовий, та ухвалили рішення.

— Чи була у вас упевненість перед матчем, що перемога буде за Севастополем?
— Ми дуже хотіли обіграти суперника, повірте, неабияк готувалися до зустрічі. Зрештою, на гру немає сенсу виходити, якщо не думати лише про перемогу. Плюс шалена підтримка вболівальників нас надихнула. Отой «дух» дався взнаки, зокрема під час серії пенальті, коли весь стадіон уболівав стоячи. Й ми були зобов’язані перемагати.

— Пригадайте епізод із пенальті: хвилювання, певне, зашкалювало…
— Навпаки — жодного хвилювання й сумнівів. Спокійно підійшов до м’яча та пробив. Якби хвилювався, точно не забив би. Психологічно мене та команду дуже підтримало те, що Ігор Литовка відбив перший м’яч, ми ж почали забивати, як вчили.

— Що, на вашу думку, завадило команді вирішити всі питання в основний час гри?
— Навіть не знаю, може, трохи не вистачило концентрації, начебто робили все правильно, злагоджено, закривали, як слід, зони, створювали моменти…

— У чому саме побачили різницю в класі «Таврії» порівняно з суперниками у першій лізі?
— Звичайно ж, у швидкості дій, передачі та обробці м’яча. У якості боротьби за нього. Досвід є досвід.

— Кого бажаєте собі у суперники у півфіналі Кубка?
— Не скажу…

Олександр МЕЗЕНЦЕВ, «Український футбол»