ЭДУАРДО: «Динамо показало очень хороший футбол»

— Едуардо, якийсь ви невеселий. Якби не знав рахунок, то з вашого вигляду без сумнівів зробив би висновок, що сьогодні ви залишали поле не в статусі переможців, а якраз навпаки.
— Я невеселий? З чого це ви взяли?!

— Принаймні на тлі партнерів, котрі жартують, сміються та всіляко демонструють задоволення від результату, ви виглядаєте аж занадто серйозним. Може, втомилися?
— (Широко усміхається). Та ні, наче — все нормально. Стомився, безперечно, але на настрій це не впливає. Щасливий від того, що залишаємо Київ із трьома очками в кишені.

— Припускаю, що гра відібрала чимало емоцій. Погодитеся, що їх було більше, ніж зазвичай?
— Інакше й бути не могло. Кожен розуміє важливість поєдинків із «Динамо», відповідно й налаштовуємося. Звичайно, вдвічі приємніше в таких матчах святкувати перемогу. Загалом емоцій на полі залишили не менше, ніж фізичних сил. Було дуже багато експресії, жовтих карток і суперечок.

— Колеги, які мали змогу бути на прес-конференції, розповіли, що Мірча Луческу назвав матч найкращим у виконанні «Динамо». Як можете оціните те, що продемонстрував суперник?
— Солідарний із Містером — динамівці показали дуже хороший футбол. Ви самі бачили: кияни мали кілька моментів завдяки агресивній та наполегливій грі попереду, а ще — можливості виходити вперед, але ми своїми шанси розпорядилися краще, що й відобразилося на табло.

— Віднині, коли принциповий суперник подоланий у Києві, чи бачите якусь іще мотивацію для себе в матчах, що залишилися?
— Стимули завжди знайдуться. Ми поступилися лише одного разу в чемпіонаті, а тому маємо бажання, щоби те фіаско залишилося першим і останнім. Можливо, паралельно поб’ємо якийсь рекорд.

— Який саме?
— Навіть не знаю, у статистику досі не влазив.

— У мене щоразу виникає враження, що ви почуваєтеся не у своїй тарілці, коли отримуєте позицію флангового півзахисника/форварда. Вам складно перелаштуватися на цю роль після виступів на вістрі у складі загребського «Динамо», лондонського «Арсеналу» та хорватської збірної?
— Не стверджуватиму, що мені некомфортно грати на фланзі. Тим паче, що в перерахованих вами командах я так само час од часу з’являвся на цій позиції, тобто в Донецьку подібна практика для мене не стала новою.

— Та все ж — де краще?
— Тренеру видніше, де саме можу приносити максимум користі. Якщо він бачить мене в ролі інсайда — не проблема. На «Олімпійському», приміром, я не забив, але віддав голевий пас.

Гліб КОРНІЄНКО, «Український футбол»