Андрей БАЛЬ: «Мы не оправдываем поступок Хачериди»

— Андрію Михайловичу, останні кілька тижнів лише сліпий не помічає увесь масштаб чергової інформаційної війни довк­ола вашого ФК. Чому виникає така ситуація?
— Тому що це комусь вигідно. Знаєте, як кажуть, шукайте тих, хто зацікавлений.

— Війна поза футболом якось позначається на тому, що потім відбувається безпосередньо на га­зоні?
— На мій погляд, особливо — ні. Ми просто намагаємося не звертати увагу на подібні речі, успішно абстрагуємося від усіляких підводних течій та продовжуємо працювати.

— Знаю, що запитання банальне, але які настрої панують напередодні прем’єрного українського «класичного» на «Олімпійському»? Адже, припускаю, тривала переможна серія «Шахтаря» в матчах із «Динамо» тисне…
— Чогось екстраординарного чи сенсаційного навіть за бажання розповісти вам не можу. Настрій хороший. Такий, яким він і має бути.

— Тижневий цикл до матчу з чинним чемпіоном якось відрізняється від аналогічного етапу підготовки щодо інших опонентів?
— Відмінності відсутні. Тренуємося в звичному режимі.

— Євген Хачериді, вочевидь, пропустить матч. Нині не знаємо достеменно, чи дискваліфікують основного захисника, але, судячи з усього, так і буде (розмова відбулася до офіційного рішення КДК ФФУ. – Г.К.). Як прокоментуєте момент імені «Хачериді — Бурдужан»?
— Усі ми люди емоційні: хтось більше піддається своїм поривам, хтось менше. На полі емоції пот­рібно тримати в певних межах, не дозволяти собі зайвого — це широковідомі правила. Хачериді не стримав емоції, такі справи…

— Уже не вперше не стримав… Чи отримає Євген покарання в клубі, крім імовірної дискваліфікації?
— Знаєте, ми в жодному випадку не захищаємо Хачериді: якщо у вас і склалося таке враження, то воно стовідсотково помилкове. Утім, із тим порушенням на форварді «Чорноморця» також не все так однозначно, як може здаватися. Гадаю, слід цю тему облишити.

— Тарас Михалик — безальтернативний кандидат на заміну Євгенові?
— У нас завжди є внутрішні резерви, є ті, хто може в потрібний момент вийти з лави запасних.

— Просто складається враження, якщо, не дай, Боже, щось станеться з Тарасом або Домагоєм Відою, то центрбеків фактично не залишається в першій команді…
— У нас є кілька універсальних виконавців.

— Чи погоджуєтеся, що останнім часом Михалик регресує? Випав із основи «Динамо», не вик­ликається до табору нацзбірної, постійно «привозить»…

— Це ваша думка. Я й на йоту не вважаю, що в Тараса спостерігається ігрова криза. Він досі футболіст першої команди, досі кандидат до збірної.

— Усе-таки є різниця між прос­то футболістом першої команди та стабільним гравцем основи…
— Тарас не грав, бо були виконавці, які на цьому етапі виявилися краще готовими. Ви ж розумієте, що ситуація має властивість дуже швидко змінюватися. У «Динамо» кожен може замінити кожного у випадку такої потреби.

— Натомість усе частіше компліменти лунають на адресу Домагоя Віди. Він зумів напрочуд оперативно адаптуватися в колективі?
— Відповім лише, що хороші слова на адресу хорватського захисника — заслужені.

— Наостанок запитання про Олександра Алієва, який постійно фігурує в чині голеадора чи асистента в матчах дубля. Має шанси повернутися?
— Шанси повернутися є в усіх. До Алієва претензій немає, ми задоволені тим, що віддає всі сили за дубль, але він чимало пропустив, а тому набирає форму.

— Якось довго набирає…
— Набиратиме стільки часу, скільки треба.

Гліб КОРНІЄНКО, «Український футбол»