Андрей ЯРМОЛЕНКО: «На нас давили предыдущие результаты»

— Андрію, ви, мабуть, здогадуєтеся, про що найперше хочу запитати. На ваш погляд, чи був перший м’яч забитий із порушенням правил стосовно офсайду? Ви, певне, вже переглядали цей епізод…
— Звісно, щойно дістався домівки, одразу й подивився. Складний епізод насправді: насамперед, слід розібратися, від кого до мене потрапив м’яч? Якщо від Аруни, то, ймовірно, поза грою й мало  місце бути.

— Чи помітили у вирі подій, що близькі до неправильного положення?
— Ні, в динаміці на таке іноді не звертаєш увагу. За будь-яких обставин я все одно не мав права зупинятися та сигналізувати про офсайд, у якому так чи інакше не впевнений.

— Гаразд. Тепер щодо безпосередніх подій на полі. Як можете охарактеризувати поєдинок?
— У першу чергу, як непростий. «Волинь» добре оборонялася, подолати її ешелонований та кількісно-насичений захист було дуже нелегко. Плюс, на нас, безперечно, психологічно тиснули й попередні результати: календарний рік розпочали без перемог, а тому, природно, мали будь-що здобувати троє очок. Звучить тривіально, але право на помилку ми вже давно втратили.

— Існує думка, що суворі погодні умови є плюсом для орієнтованих на силову боротьбу колективів…
— Умови для всіх однакові, але в дечому погоджуюся. Хоча я б акцентував увагу на тому, що простіше тій команді, для якої пріоритетом є захист власних воріт. Очевидно, волинян повністю
влаштовувала безголева нічия, а тому…

— Андрію, востаннє виводили команду на поле у статусі капітана, здається, ще на молодіжному рівні?
— Треба пригадати… Так, у юнацьких командах, ще в ті часи, коли в Чернігові виступав. Після того з пов’язкою жодну команду на поле не виводив як максимум, отримував її впродовж поєдинку.

— Як почувалися в незвичній ролі? Чи були готові за необхідності вступити в дискусію з арбітром?
— Якщо відверто, то якогось особливого тягара відповідальності не відчував, адже пов’язка на руці справа все-таки другорядна, бо слід незалежно від статусу працювати на максимумі. Можливо, десь підсвідомо розумів, яка на мені відповідальність, але не більше того.

— Кажуть, що доганяти когось завжди складніше, ніж утікати. Можете це підтвердити в контексті перегонів за другу сходинку?
— Та ми ж не про біатлон мову ведемо (сміється). Хоча якщо так міркувати, то, звісно, складніше. Ясна річ, що оптимально би мати бодай якийсь гандикап перед переслідувачами.

— Як так сталося, що в подібній критичній ситуації «Динамо» не налаштувалося належним чином на «Кривбас»? Принаймні так казав Блохін…
— Знаю, що тренер уважає саме так. На мій погляд, наша фатальна помилка полягала в тому, що ми розслабилися після першого гола, почали діяти відверто розхлябано, за що й поплатилися.

— Цей досвід врахували в луцькому матчі?
— Так, після першого гола Блохін одразу підійшов до бровки та почав пояснювати, що в жодному випадку не слід віддавати ініціативу суперникові, а необхідно забити ще. Нам це вдалося…

Гліб КОРНІЄНКО, «Український футбол»