Владислав ВАЩУК: «Будем решать вопрос кадрового пополнения»

— Владиславе Вікторовичу, були такі розмови, що ваша нова посада, конкретніше — функції, носять передовсім консультативний характер…
— (Перебиваючи). Чому це — консультативний? Я — спортивний директор, аж ніякне консультант.

— Просто доводилося чути, що ваше завдання зводиться, в першу чергу, до того, щоби ввести в курс справи нового власника клубу, який на цьому етапі не володіє достатнім арсеналом футбольних знань…
— Мені дещо складно збагнути, що маєте на увазі, бо я — звичайний спортивний директор. Якщо хочете дізнатися про мої функції, то вони звичні, як для такої посади: опікуюся спортивною стороною функціонування клубу, кадровим потенціалом — од першої команди до U-19 та юнацької школи. Ось, приміром, до активної роботи приступив уже цього трансферного вікна, займаючись переходами футболістів.

— Чим ваші обов’язки відрізняються від тих, що виконували, перебуваючи на аналогічній посаді у запорізькому «Металургу»?
— Вертатися до того періоду не дуже хотів би, хоча це також був корисний досвід. Зазначу одне: в тому клубі дехто не надто бажав, аби я зі своєю правдою, зі своїм баченням працював із ними під одним дахом.

— Пан Онищенко роздав кілька інтерв’ю, але з них складно збагнути головну мету нового очільника клубу: простими словами, нинішній «Арсенал» — це проект суто меценатського характеру чи навпаки — бізнесового направлення?
— «Арсенал» — це саме бізнес-проект. Утім, детальніше говоритимемо, гадаю, в осяжному майбутньому. Тоді вже ми й озвучимо наші плани та розповімо про те, чого воліємо досягнути.

— А чи варто очікувати на серйозні кадрові пертурбації влітку?
— Про кадрові зміни, впевнений, ми думатимемо найближчим часом, а не чекатимемо, коли завершиться сезон. Треба вчасно визначитися, з ким нам йти однією стежкою, з ким прощатимемося, слово, вже навесні вирішуватимемо питання щодо кадрового
поповнення.

— А як так вийшло, що формальним власником клубу досі є Вадим Рабінович?
— Переговорний процес триває, залишаються деталі. Звісно, всім хотілося, щоби ці процеси якнайшвидше завершилися.

— Владиславе Вікторовичу, наприкінці розмови хочу спитати про Ващука-футболіста. Ця ваша іпостась уже в минулому?
— Ну, взагалі-то я вже менеджером працюю, як бачите.

— Просто виходить, що якось непомітно завершили кар’єру: без гучних заяв, прощальних поєдинків та інших подібних атрибутів…
— Отож, можу повідомити, що кар’єра футболіста вже в минулому: на поле виходитиму хіба що у ветеранських поєдинках. Щодо прощального матчу, то ця ідея, безперечно, право на життя має, але не зараз, а в майбутньому — нині не до цього, забагато роботи…

Гліб КОРНІЄНКО, «Український футбол»