ОБРАДОВИЧ: По условиям аренды не смогу сыграть с Металлистом

— Варіант із «Арсеналом» виник певним чином спонтанно, — розпочинає розмову новоспечений киянин. — Мені зателефонував спортивний директор клубу Владислав Ващук, запропонував оренду. Я таким розвитком подій одразу зацікавився, а тому поговорив із Євгеном Красниковим та Мироном Маркевичем, котрі дали «добро». Власне, за кілька годин я вже перебував у таборі «Арсеналу».

— Не бентежить, що ще місяць тому обставини складалися таким чином, що цей клуб міг узагалі припинити своє існування?
— Ви знаєте, не тривожить. Ясна річ, що «Арсенал» переживає нині непрості часи, але мене вже запевнили, що новий президент допоможе клубу повернутися на свій рівень. Тим паче, що, попри всі негаразди, нині в таборі команди перебуває чимало кваліфікованих футболістів.

— Як розумію, найперше та, мабуть, єдине завдання команди на весну полягає в тому, щоб якомога швидше унеможливити потрапляння до зони вильоту?
— Щодо «якомога швидше», не впевнений. Враховуючи шалені кадрові зміни, відсутність повноцінних зборів та складний календар, ми потребуватимемо часу, щоби забезпечити собі прописку на наступний сезон. Також маємо на меті якнайкраще виступити в Кубку України.

— Відчуваєте, що перебуваєте в кращій формі, ніж більшість партнерів, які на відміну від вас нормально розпочали тренуватися лише три тижні тому?
— Можливо, на тренуваннях це майже не відчувається, а ось у поєдинку з «Дніпром», звичайно, позначилося. Утім, тут команда молода, всі футболісти працюють із величезним ентузіазмом, на тренуваннях витримують чималі навантаження, навіть я стомлююсь іноді! Та, вважаю, ще все можна буде надолужити.

— Чи є відчуття, що ви в команді найдосвідченіший футболіст? Можливо, хіба що після 38-річного Віталія Реви…
— Хочу того чи ні, але це факт, і від цього нікуди не дітися. Отже намагаюся й чинити відповідно. Беру на себе більшу відповідальність, завжди відкритий до того, щоби допомогти комусь із молодих порадою. Власне, так само було й у Харкові.

— До речі, проти «Металіста» матимете право зіграти?
— Дуже хотів би, але, на жаль, ні: такі вже умови оренди. Аналогічно й у Олександра Романчука та В’ячеслава Шарпара.

— Перед розмовою переглядав ваші статистичні показники: у сезоні-2010/2011 ви провели 26 матчів у рамках чемпіонату, наступного — 14, а поточного — лише один у складі «Металіста». Коли прийшов той момент, розуміння, що поступаєтеся в конкуренції за місце під сонцем?
— Незгодний із таким формулюванням: я й зараз певен, що нікому не поступаюся. Інша справа, що тренер уважає інакше, та це абсолютно нормально. «Металіст» — команда, де кожен має розуміти свою роль. Спочатку я був основним, потім з’являвся в основі не в останню чергу через свою схильність до універсальності, нині ж мав обмаль ігрової практики…

— Маєте надію повернутися до Харкова?
— У мене є дві звички: перша — не зачиняю за собою двері, тобто не виключаю можливості повернення, а друга — не планую щось наперед, коли все ще може змінитися. Отож побачимо…

Гліб КОРНІЄНКО, «Український футбол»