Елена ПИДГРУШНАЯ: «В спринте я выжала из себя все соки»

Старт чемпіонату світу з біатлону інакше як фантастичний не назвеш. Уже на початку турніру Олена Підгрушна переписала історію нашого спорту. Вона стала першою українкою, якій вдалося вибороти чемпіонсьний титул у спринті!

Компанію Олені на п'єдесталі склала іще одна представниця України — Віта Семеренко. А Підгрушна ще взяла «бронзу» у гонці переслідування.

Із головною героїнею чемпіонату світу поспілкувався кореспондент «Експресу».

— Олено, на чемпіонаті світу ви двічі змусили уболівальників пережити шок. Які були ваші відчуття після двох поспіль тріумфів?
— У мене два дні також був шок. Коли здобула «золото», була шалено щаслива, бо все вийшло. А «бронза» — це був додатковий бонус. Такий собі подарунок долі. Вона дала мені шанс, і я з нього скористалася. Після останньої стрільби вийшла на фініш п'ятою і не сподівалася на місце у трійці призерів. Та незадовго до фінішу бачу: дві мої суперниці зупинилися і я їх легко обганяю.
Довго не могла збагнути, що з ними сталося. Згодом довідалася, що вони зазнали дошкульного падіння. Та все одно була дуже рада, що удруге поспіль зійшла на п'єдестал головного турніру сезону.

— Чи можна сказати, що ви витиснули із себе максимум?
— Це правда. У спринті я справді витиснула із себе всі соки. І тому в індивідуальній гонці фізично було важко претендувати на перемогу. Добре, що в мене залишилося сили бодай на «бронзу».

— Як ви відсвяткували перше «золото» в кар'єрі?
— Відзначив цю подію технічний персонал. Це ж заслуга нас усіх. А мені було не до святкування, бо ж попереду ще багато стартів, адже чемпіонат світу закінчується аж у неділю. Я майже не святкувала. Придбала два торти, пригостила всю команду. Деякі колеги були задоволені, раділи моєму тріумфу, інші заздрили.

— Ви справді відчули заздрість колег по збірній?
— Ну така вже натура українців. Не всі вони радіють, коли їхні земляки щось виграють. Я до цього спокійно ставлюся і ні на кого не ображаюся. Не хочу свої емоції нав’язувати іншим, тому майже не відзначала перемогу.

— Ваша суперниця Ольга Зайцева після дошкульного падіння не могла заснути цілу ніч. А як на ваш емоційний стан вплинула перемога у Чехії?
— Наш сон залежить від результату. Коли в тебе перемога втікає з-під носа, то таку втрату важко пережити. А от після звитяги цілком інші відчуття. Вони перекривають увесь негатив. Я ж була така втомлена, що впала на ліжко і просто лежала. Можна сказати, «вирубалася», забувши, що попереду не менш нервові старти.

— Чи погоджуєтеся, що титул чемпіонки важче захистити, ніж вибороти?
— Безперечно! Коли ти виходиш на старт, маючи титул чемпіонки світу, то завжди пам'ятаєш, що від тебе чекають повторення успіху. Такі думки тиснуть психологічно. Переживання зашкалюють. Мабуть, треба перемогти не один і не два рази, щоб позбутися їх.

— Ви стали чемпіонкою світу за рік до Олімпійських ігор. Це добрий знак?
— Так, добрий. Здійснилася одна із двох моїх мрій. Чемпіонкою світу я стала, попереду — Олімпіада. Але про перемогу на ній почну мріяти вже після приїзду з Чехії. Тепер відновлюю сили у басейні та в сауні, але роблю все дуже обережно. Імунітет у мене ослаблений, можна підчепити хворобу. А це було б дуже недоречно, бо хочу ще порадувати Україну на завершальних стартах чемпіонату світу.

Олег ЗУБАРУК, galsports.com