Андрей ПЯТОВ: «Шовковский был моим кумиром в детстве»

Голкіпер збірної України Андрій П`ятов відповів на запитання вболівальників

- Три найкращих воротаря України та світу?
- В Україні? Я не виділяю. В Україні вважаю всіх воротарів сильними. У кожного є команда і завдання. Вважаю воротарів всіх 16-ти команд – голкіперами хорошого плану. І запасних також. А в світі? Мені імпонує манера гри Джанлуїджі Буффона, Петера Чеха і Едвіна ван Дер Сара.

- Ти відчуваєш в собі сили для переходу в клуб англійської Прем’єр-ліги чи іспанської Прімери?
- Сили завжди є, але я не хочу кудись переходити. Я вважаю, що «Шахтар» не слабший за «Реал», чи за якийсь англійський клуб. Ми це довели, тому гадаю, немає сенсу навіть говорити про це.

- Андрію, яка твоя футбольна мрія була з дитинства? Чого прагнув досягти у футболі для себе?
- Ви знаєте, завжди маленька дитина прагне вирости в «зірку». Період, коли перетинаєш межу шістнадцятирічного віку, коли закінчується дитячий футбол і потрібно переходити у дорослу команду, дуже непростий. Це вдається одиницям. Мені пощастило потрапити до великого футболу і я радий, що вдалося переступити через цей найперший важкий бар’єр в кар’єрі гравця. Це найголовніше, що запам’яталося.

- Андрію, ти чудовий воротар, гордість нашої збірної. Але якщо б тобі довелося нагороджувати кращого воротаря світу, кому б ти віддав перевагу?
- Джанлуїджі Буффону.

- Андрію, чи допомагаєш ти свої дружині готувати? Взагалі, як ви куховарите? Які ваші улюблені страви?
- Люблю готувати дружині сніданки. Можу зробити тости, канапки, яєчню. Готувати складніше, але якби я хотів, гадаю, зміг би навчитися готувати суп. Але у мене немає до цього здібностей. Тому я з задоволенням допомагаю, але не готую. Зараз в Донецьку місцеве телебачення знімає кулінарну передачу. Вони запросили мою дружину взяти в ній участь. В цей час я теж буду в Донецьку, тому також зможу бути присутнім на цій програмі.

- Не хочеться говорити про щось негативне, але запитаю – яке найбільше розчарування було для тебе саме під час футбольного матчу? Як ти себе підбадьорюєш в такі моменти?
- Це формується протягом життя, з роками я став більш врівноваженим. Взагалі ніколи не потрібно зациклюватися, треба рухатися далі. А що стосується моментів, то їх було багато. Наприклад, я згадав епізод з фіналу Кубка УЄФА, коли в мене було два варіанти рішення – ловити м’яч або відбивати, а вийшло - пропустив. Проте до мене підійшов капітан команді і підтримав. Та й від інших партнерів, а також від тренера я не почув докорів, а лише слова підтримки. Це було дуже важливо для мене.

- В першій частині минулого сезону ти втратив місце у стартовому складі «Шахтаря», поступившись Рибці. Які відчуття ти переживав в той момент? Що допомогло тобі знову стати основним воротарем ? Дякую!
- Я вже відповідав на це запитання, але ще додам: на той час в мене була травма, я приїхав з відпустки, а перед цим була гра в збірної. Містер дав мені відпочити. Сказав, що дасть Рибці шанс, і я вважаю, що Олександр по праву дограв першу частину, його дії були дуже впевненими. А взагалі Містер завжди говорив, що у нас є два основних воротарі. Це змушувало нас обох працювати з подвійною силою.

- Який воротар (або футболіст) був твоїм кумиром в дитинстві?
- В дитинстві кумиром був Шовковський. Коли мені було 14-15 років, а «Динамо» грало в Лізі чемпіонів, я дуже переживав за Олександра, мені подобалась його гра.

- Чи погодився б ти перейти в «Динамо»?
- Ні (сміється).

- На твій погляд, які шанси у «Шахтаря» та дортмундської «Борусії» на вихід до наступного раунду Ліги чемпіонов?
- 50 на 50. Тут не можна говорити, хто сильніший. Гадаю, що це буде матч двох рівних команд і гідних суперників. Поле покаже.

- Як воно, у рукавицях?
- Тепло (сміється).

- Андрію, чи віриш ти в прикмети або забобони в футболі, а також у «фартовість» стадіонів, місць?
- Я не зациклююсь на цьому, але вірю. Так буде чесніше. Кожна людина у щось вірить.

- Як ти потрапив у футбол?
- В першому класі мій друг-однокласник повів нас на футбол. Це було у Кіровограді.

- Від роботи з ким із тренерів воротарів взяв для себе найбільше?
- Від кожного. Починаючи від мого дитячого тренера, який намагався мені щось воротарське дати, хоча тоді не було тренерів голкіперів. Не перераховуватиму прізвища, щоб нікого не образити. Беру щось від кожного.

- Як ти гадаєш, збірна України в змозі показувати футбол високого рівня?
- Так. У нас всі гравці перспективні.

- Як тобі воротар донецького «Металургу» Олександр Бандура? Чи є в нього шанси зіграти за збірну хоча б в одному матчі?
- Я не обговорю воротарів, своїх колег та друзів. Він гарна людина і я впевнений в його майбутньому. Це ж саме можу сказати і про Рустама Худжамова. Головне – це людські якості, а воротарські я не маю права обговорювати. В мене такий закон. Тому, я гадаю, що шанси в усіх однакові. У нас немає основного голкіпера, це й тренер говорить. У нас є три воротарі, які в будь-який момент можуть вийти і зіграти.

- Андрію, коли ти нарешті будеш в рідному Кіровограді? Діти з ДЮФК «Лідер» хочуть 20 хвилин поспілкуватися з тобою. Будь-ласка, якщо у тебе є час, ми готові зв’язатися з твоїм батьком.
- Часу дуже мало. В Кіровограді буваю приблизно раз на рік. Я би з радістю. Можуть, звичайно, зв’язатися з батьком, а він мені потім передасть прохання чи запитання.

- Яке основне завдання для тебе в збірній?
- Як і у всіх – добиватися максимальних цілей, виходити у фінальні частини чемпіонатів Європи та світу.

- Проти якої збірної ти би хотів зіграти?
- Майже проти всіх вже зіграли (посміхається). З Аргентиною ще не грали. А так, з ким жереб зведе.

- Який твій найважчий матч?
- Для мене кожен матч – не поганий і не добрий. Це свято життя. Коли ти граєш – для тебе це найголовніше.

ФФУ