Сергей СИДОРЧУК: «Буду стараться проявить себя в Динамо»

— Готуючи матеріал, довелося поспілкуватися з Анатолієм Бузником, котрий був вашим наставником у збірних України різних вікових категорій. Так ось, пан Бузник охарактеризував вас, як півзахисника, котрий діє з глибини, але з креативним нахилом. Як ви можете описати себе як футболіста?
— Знаєте, розповідати про себе нелегко. Особисто вважаю себе центральним півоборонцем — не опорним, не плеймейкером, який розташовується під форвардами, а саме центральним. І, справді, завжди намагаюся виконувати креативні функції на полі.

— Іще пан Бузник наголошував, що ви дещо зникли з поля зору широкої публіки торік, виступаючи в першій лізі. То був корисний досвід?
— То була така собі школа життя. До того в прем’єр-лізі моя ігрова практика не була достатньою, а ось уже в першій лізі я та інші молоді гравці отримали більше можливостей проявити себе, потихеньку починали почуватися лідерами колективу. В ігровому плані також була своя користь: зіштовхнувся з полями, так би мовити, не найкращого гатунку, з арбітрами також, м’яко кажучи, не найліпшими: розумієте, що на матч із «Севастополем» натякаю.

— Сергію, до справ теперішніх. Як пройшли перші збори в «Динамо»? Усі футболісти в один голос розповідають про величезні навантаження.
— Так, було дуже нелегко, але, зрештою, цей, найскладніший, етап уже, мабуть, позаду.

— Що знаєте про «Бордо»? Передивлялися матчі цієї команди?
— Французів іще, природно, не розбирали, а ось в неділю дивився їхній поєдинок із «Ніццою», але, на жаль, не додивився — якраз прийшов час виїжджати до Києва.

— Наразі не можете сказати, чи опинитеся в заявці до Ліги Європи?
— Ні, це вже вирішуватиметься за підсумками зборів. Намагатимуся проявити себе, тим паче, такий шанс обов’язково буде, адже більшість футболістів першої команди на певний час залишать табір задля спарингів у складі своїх національних збірних.

— У столиці України вже облаштувалися?
— Поки що не повністю. Загалом у недалекому майбутньому є плани перевезти до Києва батьків та дівчину.

Гліб КОРНІЄНКО, «Український футбол»