Генрих МХИТАРЯН: «Силу нужно доказывать на футбольном поле»

— Генріху, ви вдруге поспіль стали найкращим гравцем Вірменії, виграли суперечку в СНД і стали легіонером № 1 в Україні. Який титул особливо потішив ваше самолюбство?
— Перш за все, хотів би всім подякувати, хто так високо оцінив мою гру. Самовіддано працюю, намагаюся зростати, щоб якнайшвидше стати гравцем світового рівня. І якщо стаю кращим, отже, на правильному шляху. Тому кожен із завойованих призів для мене дуже важливий.

— У недавньому інтерв’ю одному з вірменських ЗМІ ви заявили, що часто нецікаво спілкуватися з журналістами, тому що вони задають стандартні запитання. У цьому зв’язку, про що запитали самі себе?
— Я не казав, що мені нецікаво спілкуватися з журналістами. Навпаки, мене запитали, чому шаблонно відповідаю на всі питання. Отож відповів: якщо запитання стануть цікавіші, то й відповідатиму на них набагато цікавіше. А якщо ж мене запитують одне й те ж…

— Враховуючи, що вашого батька звали Гамлет, вас — Генріх, можна зробити припущення, що в родині небайдужі до творчості Вільяма Шекспіра?
— Не знаю, не питав. Але мені завжди приємно, коли згадують мого батька, він був прекрасною людиною та класним футболістом.

— А якому твору Шекспіра віддаєте перевагу ви?
— Так, Шекспіра читав багато, але найбільше мені сподобався «Гамлет».

— Ви знаєте п’ять мов. У якому порядку за ступенем розуміння всіх відтінків ви б їх розташували? Перша — вірменська, далі…
— …Російська. Адже моя бабуся — росіянка, тож цю мову в школі вивчали як другу, після вірменської. Й зараз у Вірменії російську вивчають, правда, не тільки її, а й англійську, яка також є в моєму арсеналі. Досить вільно спілкуюся й французькою, португальською.

— Де дивилися жеребкування Ліги чемпіонів?
— Саме був у Таїланді з родиною, де відпочивали, тож мав можливість подивитися жеребкування. В особі дортмундської «Боруссії» нам дістався нелегкий суперник, але, думаю, можемо обі­грати німців.

— Уточніть, яка ж була перша реакція на «Боруссію»?
— Мені було все одно. Адже повинні виходити на поле й показувати свій рівень гри. У 1/8 фіналу Ліги чемпіонів слабких суперників просто немає апріорі. Думаю, навіть якби нам випала не «Боруссія», а хтось інший, у мене була би така ж реакція. Свою силу треба доводити на футбольному полі.

— А якби «Барса»?
— Те ж саме… Грали б і з нею. Не шкодуватимеш, ой, чому не вона (сміється).

— Генріху, в Донецьку досі мешкаєте на базі «Кірша». Чому не придбаєте власне житло?
— Знімати квартиру або будинок для мене — не проблема. Матеріально можу себе забезпечити. Але не бачу сенсу купувати будинок, якщо живу один. У мене немає ні дружини, ні дівчини. Моя мама працює, тож у неї немає часу приїжджати надовго в Донецьк. Тому віддаю перевагу базі, оскільки тут і прибирають, і годують дуже смачно…

— В інтерв’ю «УФ» Андрій Пятов, відповідаючи на запитання, наскільки зможе «Шахтар» за місяць набрати таку чудову форму, в якій перебував восени, сказав, що це — реально. Досвід підготовки до 1/8 з «Ромою» повинен допомогти. Знаю, що Карло Ніколіні роздав на час відпустки всім футболістам індивідуальні завдання…
— Думаю, зможемо набрати необхідні кондиції. Із таким досвідченим тренером, як Мірча Луческу, все можливо. Він знає, як готувати гравців і за місяць, і за два-три тижні. І я впевнений, що до гри з «Боруссією» підійдемо у всеозброєнні.

Дмитро ДОЙНІКОВ, «Український футбол»