Александр ЧИЖЕВСКИЙ: «Футбол времен Фоменко – примитив»

— До появи в «Таврії» Михайла Фоменка ви зіграли «від дзвінка до дзвінка» всі поєдинки під орудою Олега Федорчука, а тут — 32 хвилини за першу команду й перехід до тоді ще «Закарпаття»…
— Було діло. Ну, прийшов новий тренер зі своїм розумінням гри, яке будувалося на вимогах постійного пресингу на чужій половині поля, максимально якісній фізичній готовності футболістів та єдиноборствах один в один, і мене, як і Олександра Головка, він у своїй команді не бачив. Звісно, я вже був у віці, тому, можливо, не підійшов під такі вимоги. Проте це — мої думки, я у Фоменка не запитував, чому не граю, а він, відповідно, не пояснював мені цього.

— Екс-підопічні Михайла Івановича висловлюють різні думки щодо нього: одні стверджують, що він — справедливий і його тренування не минають дарма. Інші — що команди Фоменка грають у, так би мовити, дуже простий футбол, який естетичного задоволення приносити не може в принципі.
— Повністю підтримую висловлювання других. Це був примітивний футбол: б’єш м’яч уперед, а там хтось має нав’язувати боротьбу. Загалом, свого малюнка гри в «Таврії» тоді не було — «бий — біжи», та й годі. Такий собі футбол без півзахисту — англійський стиль на український манер. Про естетичне задоволення, даруйте, не йдеться взагалі.

— Може, фахівець, який зробить ставку на дисципліну й команда якого гратиме без зайвого атакувального шику, нам і потрібен? Може, доцільно буде максимально спростити гру нацзбірної?
— Річ у тім, що футбол на місці не стоїть. Нині такі гравці, як Ротань, Коноплянка, Ярмоленко та інші, звикли до протилежного — постійно працювати з м’ячем, а не займатися біганиною. Такий футбол точно не для них.

— Якщо відверто, ви б із радістю прочитали новину про те, що Фоменка призначили тренером збірної?
— Я взагалі не розумію, як головним претендентом на цю посаду може бути людина, котра стільки років не мала тренерської практики, адже час минає, людина постійно повинна черпати щось нове, розвиватися. Загалом, не підтримую цю кандидатуру, проте суджу за тими часами, коли співпрацював із Фоменком. Може, він за цей період змінив погляди на футбол і досягне успіху зі збірною — хтозна…

Анатолій ВОЛКОВ, «Український футбол»