Андрей ВОРОБЕЙ: «Пережил застой длинною в год»

— Андрію, кілька днів тому з’явилася інформація, що вас, разом з Андрієм Оберемком та Володимиром Лисенком, виставлено на трансфер. Будемо відверті: все до цього йшло. Чому не намагалися змінити клуб іще влітку? Сподівалися, що зможете нав’язати конкуренцію Кристальдо, Тайсону та іншій латиноамериканській братії?
— Насправді було кілька варіантів продовження кар’єри, але вирішив залишитися в «Металісті» передовсім через те, що безпосередньо клуб висловив зацікавленість у моїх послугах, від нього йшла ініціатива. Зокрема, було запропоновано однорічний контракт. Вирішив, що на мене розраховують, але в реальності все склалося інакше.

— Тобто вважаєте, що вам даремно не надали шансу проявити себе?
— Гадаю, я не гірше від тих, хто має постійну ігрову практику, але, звичайно, тренеру видніше, кого випускати на поле. Певне, не бачив для мене місця в основ­ному складі.

— Але ж новий контракт усе одно запропонували…
— А після того я провів півтора місяця в дублі. Отакі справи…

— Отож нині у вас іще є півроку чинного контракту. «Металіст» збирається отримати за вас якісь гроші чи відпустить у статусі вільного агента?
— Мабуть, якщо буде запрошення, то можуть і так відпустити. Хоча… Не знаю, якщо чесно, як буде. Нині всі у відпустках, мине цей період — вирішуватимемо, як шукати вихід із ситуації.

— Нині своє майбутнє в «Металісті» ви, припускаю, вже не бачите?
— З огляду на ту кількість хвилин, що провів на полі впродовж першої половини чемпіонату, — ні.

— З вашого попереднього інтерв’ю зробив висновок, що взаємини з Мироном Маркевичем далекі від ідеальних. Підтверджуєте?
— Так, були певні суперечки, але наразі конкретизувати не хотів би.

— У тому інтерв’ю, як розумію, ви описали цю ситуацію словом «безлад». Про що йшлося?
— Певне, мої слова не зовсім правильно інтерпретували, чи я неправильно висловився — аж занадто гучно звучить. Повторюся, певні нюанси існують, але зараз розповідати пресі про них уважаю непотрібним. Можливо, потім…

— Якщо підводити риску під роком, що завершується, то чи можна сказати, що він був найгіршим для вас у кар’єрному плані?
— Найгірший чи ні — навіть не знаю. Звісно, 2012-й для мене не склався. Фактично, пережив застій довжиною в рік — на поле в офіційних матчах майже не виходив.

— Жалкуєте, що спокусилися на пропозицію «Металіста»?
— Ні, ні про що не жалкую. Це був для мене хороший урок.

— Чи відчуваєте в собі сили для виступів на найвищому рівні в майбутньому? Не сприймайте це як натяк, що вам час уже завершувати кар’єру, просто цей рік, який фактично випав, не міг не позначитися на фізичній формі…
— У фізичному плані почуваюся нормально та не бачу передумов для завершення кар’єри. Уважаю, ще рік-другий зможу побігати на хорошому рівні.

Всеволод ДАВИДОВ, «Український футбол»