«Карпаты проигрывают из-за судейских ошибок»

Свого часу Роман Зуб пограв і за луцьку «Волинь», і за львівські «Карпати». Уболівальники обох команд завжди любили бійців, футболістів, які не шкодують себе і готові заради перемоги віддати всі сили. Саме таким був і улюбленець львів’ян Роман Зуб, який зараз, не без успіху, допомагає Ігорю Йовічевічу тренувати молодіжну команду «Карпат». Перед матчем проти «Волині» він відповів на запитання Інформаційного центру футбольного клубу «Карпати».

– Пане Романе, молодіжна команда «Карпат» виграла 4 матчі поспіль. В чому секрет такого успіху?
– В роботі. Видно, що хлопці стараються, працюють. Я не знаю, що було раніше, і як вони працювали, але зараз можу сказати, що результати роботи переносяться на поле. Як тренуються, так і грають.

– У нещодавньому інтерв’ю Микола Жовтюк розповідав про вас, як про мотиватора. Яким чином ми мотивуєте команду?
– Все-таки, більшим мотиватором в нашій команді є Ігор Йовічевіч. І треба сказати, що мотиватор він дуже непоганий. Я ж більш індивідуально з гравцями розмовляю. Не можу ж я перекрикувати старшого тренера. З мого боку було б не коректно говорити більше за нього (сміється). Насправді ж усе нормально.

– Ніколай Костов уже забрав від вас п’ятьох молодих гравців, які дебютували за першу команду. На вашу думку, хто може стати наступним?
– Я думаю, що наразі таких гравців два. Насамперед, це Володя Костевич (він уже, правда, дебютував за основний склад – у минулому чемпіонаті в матчі проти «Чорноморця» – Авт.). Цей хлопець, на мій погляд, уже готовий до того, щоб вийти на заміну і допомогти основній команді. Ще один гравець – це Арман Кен Елла. Він дуже здорово відкривається для передач, грає в один дотик. Камерунець дуже хороший і розумний футболіст. Для нього не складає проблеми обіграти суперника один в один. Він також міг би загострити гру в останні півгодини матчу.

– Все ж наразі молоді хлопці, які дебютували за основу, здебільшого виходять на заміну...
– Все через брак досвіду. У Прем’єр-лізі треба і мислити швидше, і накривають тебе агресивніше. От тому і непросто. Але попри це мене приємно вразив Олег Білий. Думаю, що наразі він проявив себе найкраще з поміж усіх, хто дебютував за основу останнім часом. Він грав на позиції правого захисника, хоч в молодіжці діяв і в центрі оборони, і на місці опорника. Видно, що з характером та бажанням у нього проблем нема. На жаль, зараз він травмований і до Нового року грати не зможе.

– Молодіжка у попередньому турі виграла матч в Харкові, а основа програла...
– Якщо вас цікавить моє бачення причин поразки, то їх дві. По-перше, я не побачив у «Карпат» такої зібраності, з якою вони грали проти «Металіста» у Львові. А по-друге, це, звичайно, суддівське упередження до нашої команди. Я можу навіть не задумуючись назвати кілька епізодів, в яких судді відверто помилялися на користь харків’ян. Перше – це непризначене пенальті у ворота господарів. Друге – це момент, коли Торрес просто розігнався і влетів у ноги Штілічу. За це треба було давати червону картку. Кас’яна вигнали за куди менше порушення. Третє, це епізод, коли Березовчук грубо зрубав Кенію. Ще був момент, коли м’яч виходив за лінію воріт від Папи Гуйе просто біля Наталії Рачинської, але вона трактувала епізод на користь «Металіста». Це я сходу сказав, а якщо уважно передивитися матч, то можна в рази збільшити кількість таких вчинків з боку суддів.

– У Прем’єр-лізі є трансляції, є повтори. А в молодіжному чемпіонаті нема. Там, мабуть, суддівська проблема стоїть ще гостріше...
– Що тут говорити? У Дніпропетровську ми перемагали «Дніпро» 0:3. Коли ми забили третій гол, суддя Жабченко просто почав чудити. Якби він судив об’єктивно, то ми забили б п’ять чи шість голів. У нас йшла гра, ми були на куражі. Але він показав, як можна легко і просто поламати гру. Все елементарно: там де ми заробили штрафний, він не свистить. Там де суперник упав – там свисток.

– І що робити?
– Якби моя воля, я б насамперед подякував цілому нашому суддівському корпусу і відправив би всіх додому, а за ті гроші, які отримують арбітри, запрошував би іноземних суддів. А наші хай сидять, дивляться і думають. Якби іноземці помилялися – то ми б знали, що це помилки, а не щось інше. Бо я особисто не вірю, що ставлення суддів до «Карпат» та «Говерли» – це помилки. Це вже, вибачте, в голові не вкладається.

– Коли ви самі грали, були такі відрізки, що судді постійно помилялися на користь суперників?
– Ні, аж такого не було. Це ж не просто помилки, вони не випадкові. Я відчуваю це інтуїтивно. Як таке може бути, щоб в кожному матчі була червона картка? Це дуже нездорова річ.

– Ви за «Волинь» пограли ненабагато менше, ніж за «Карпати». Наш суперник, очевидно, не чужа для вас команда?
– Справді, у Луцьку я грав з 1990 по 1992 роки, і ще пару матчів років за 10 після цього. Словом, так, «Волинь» не чужа команда для мене. Мені імпонує те, що там є бійцівський дух. Уся команда б’ється. Причому так було постійно, не залежно від тренерів.

– Слідкуєте за грою «хрестоносців»? Наскільки вони змінилися після епохи Кварцяного?
– «Волинь» дуже змінилася. Я вважаю, що Анатолій Дем’яненко поставив гру, вніс стрункість в лінії команди. Загалом, можу сказати, що гра лучан мені дуже подобається.

– То яким буде ваш прогноз на цей матч?
– Я вірю, що ми переможемо!

Sport.ua