Станіслав ГОНЧАРЕНКО: «Поразка від Колумбії є закономірною»

Головний тренер львівської «Енергії» Станіслав Гончаренко проаналізував виступ збірної України на чемпіонаті світу в Таїланді.

- Так сталося, що упродовж останніх років збірна формується на основі команд-лідерів національного чемпіонату. Це найпростіший шлях – взяти по п’ятірці із двох провідних клубів і цим складом виступити на турнірі. Насправді, цього замало, зі збірною потрібно працювати.

Необхідно визнати, що поразка від команди Колумбії не є просто невдачею в конкретному матчі. Це поразка усього нашого міні-футболу, яким, як керівник Асоціації та національної збірної, опікується Геннадій Лисенчук.

На чемпіонаті світу в Таїланді у двох матчах ми програли другі тайми з рахунком 0:3. Так було у протистоянні із тайцями та японцями. Коли наші суперники виходили на паркет із п’ятим польовим гравцем, у нас починалися проблеми. Взагалі, склалося враження, що гру у меншості в нашій збірній ніхто не розбирав. А на чемпіонаті світу такі прогалини у підготовці можуть призвести до проблем. Що і сталося у нашому випадку.

Також хотів би відзначити, що на кожен матч потрібно визначати стратегію і тактику. В матчі із колумбійцями наша команда виглядала приреченою в стратегічному плані. Ми розуміли з ким граємо, знали, що наші суперники добре вміють оборонятися. Але в позиційній атаці ми зіграли не найкраще. В принципі, цей компонент гри у нас не був налагоджений упродовж усього чемпіонату.

Пригадайте першу гру Мундіалю проти Парагваю. У тій грі ми були в ролі наздоганяючих. Коли потрібно було відігруватися, виникали проблеми. Добре, що за менш, чим дві хвилини до кінця гри наші суперники залишилися в меншості і ми зуміли зрівняти рахунок. В інших іграх ми першими забивали, а потім на контратаках розвивали успіх. Такої тактики збірна України дотримується багато років, ще з середини 90-х років. Добре, що у нас суперники по групі на останньому чемпіонаті світу були не найсильніші. Впевнений, в чемпіонаті України вони б не були навіть серед претендентів на місце в трійці призерів. Для перемоги над такими опонентами українцям було достатньо тієї однієї тактичної схеми, про яку вже говорив. А ось у протистоянні із Колумбією потрібно було щось змінювати, а тренери цього не зробили.

Бачу кілька причин нашої невдачі в чвертьфіналі. По-перше, хлопці не виглядали свіжими, вони діяли дуже повільно, що дозволяло колумбійцям перекривати хід наших атак, перекривати наших гравців, перехоплювати передачі, встигати бачити хід наших дій, рішень та проявів. По-друге, не помітив у наших футзалістів із перших хвилин матчу впевненості, яка була помітна в попередніх іграх. Навіть в ході гри із Парагваєм, в якій нам приходилося відігруватися, проглядалася впевненість у тому, що «синьо-жовті» здатні виправити ситуацію упродовж матчу. По-третє, спостерігаючи по телевізору, все більше переконувався в думці, що виставлений склад був помилковим. Впевнений, в цій грі повинен був стояти в рамці воріт Ципун. Романов ж мав сидіти на лаві запасних, а Федорченко бути на паркеті. І, звісно, не вводити в склад Шотурму, який просидів увесь чемпіонат в запасі. По-четверте, ми не можемо перемагати, коли нам дають підніжку, тобто не можемо перевершити обставини, що виникають по ходу гри. По-п’яте, при позиційній атаці дуже важливо мати індивідуальну майстерність, створити самому собі момент для взяття воріт. Цього ніхто із гравців не показав. По-шосте, це підхід до гри. Мені, як тренеру, в голові не вкладається, як Геннадій Лисенчук міг дати таке інтерв’ю напередодні чвертьфіналу чемпіонату світу. Він заявив журналістам, що бачить нашу збірну у фіналі. Деякі речі спортивний Бог не пробачає, ну не можна перескакувати етапи і говорити уже про фінальний акорд. Усе потрібно робити поступово.     

Прикро, що наша збірна програла команді Колумбії. Ця невдача є визначенням того, до чого ми йшли. Прикро, що дехто вважав попередні перемоги заслугою свого фарту, а не моделі чи значенні самої гри «синьо-жовтих». З командою потрібно ретельно працювати, а не просто займатися показухою. Звідси, такий і результат.

Ми з вами розглянули локальні причини, які вплинули на хід однієї гри чи низку подій по ходу усього чемпіонату. Але є і глобальна причина, що викриває головне питання. Збірну упродовж 20 років формує одна людина. При цьому вона навіть не цікавиться ходом самого чемпіонату. Він займається, на мій погляд, чим завгодно, тільки не головним процесом – переглядом гравців по ходу чемпіонату, щоби знати хто і як виглядає, хто в якій формі перебуває.

Також варто відзначити, що ніколи з тренерським складом «Енергії» він не обговорював тему кандидатів у збірну. І що дуже важливо, в якій країні таке ще може бути, щоби одна людина очолювала Асоціацію, сама себе призначала наставником усіх збірних та сама собі звітувала про роботу в них. Він сам собі начальник, виконавець та ревізор.

Чи може хірург, який ніколи не брав в руки скальпель, провести складну операцію? Те ж саме можна сказати про пана Лисенчука. Він ж є чиновником, який упродовж 25 останніх років ніколи ніде нікого не тренував, призначив себе тренером, при цьому не розуміє ні самої суті міні-футболу, не пізнав ніколи із середини ментальності  філософії нашої гри, її похідні, складові  і тим самим зобов’язав усе футзальне середовище України працювати на нього. Так виходить, що в нашій країні міні-футбол заради нього і тільки во ім’я його.

www.energia.lviv.ua